БІЛОБОЖНИЦЯ. Колишній костел cвв. Апп. Петра і Павла (1904 - 1907). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48530 Білобожниця

Перша письмова згадка про Білобожницю датується 29 січня 1453 року, наступні - 1463 та 1532 роками. Від 1577 року була містечком і мала свій герб. У 1880 році серед понад 950 його мешканців кількість римо-католиків не перевищувала двох з половиною сотень. У 1940-1959 роках Білобожниця була районним центром. Нині - село з населенням приблизно 1600 мешканців.

Перший костел у Білобожниці згадується 1615 року, проте 1623 року він вже був серед святинь, знищених турками. Черговиий храм занотовано 1643 року, але знову ж таки 1666 року вказано, що від нього залишилась лише мурована крипта-усипальниця. І немає жодного свідчення, про існування у містечку своєї парафії - місцеві римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського у Хом'яківці. 1889 року у Білобожниці збудували цвинтарну калицю бл. Соломії, в якій до спорудження костелу здійснювались богослужіння для вірян.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 19
1768 - храм Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах на Львівщині консекрував єпископ І. Крижановський;
1925 - освячено наріжний камінь костелу св. Франциска Асизького у Львові на Замарстинові;
1936 - освячено земельну ділянку під будівництво костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Комарниках на Львівщині;
1998 - єпископ Ян Пурвінський в костелі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині коронував ікону Матері Божої папськими коронами;
- у литовському місті Гаргждай отримав священничі свячення з рук єпископа Тельшяйського Антанаса Вайчюса майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас;
2014 - відремонтований храм Воздвиження Святого Хреста у Чернівцях до 200-річчя освячення було проголошено малою базилікою;
2015 - єпископ Ян Пурвінський на площі перед костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині освятив пам’ятник св. Йоану Павлу ІІ;
Наступна дата: липень, 20
1819 - єпископ Францішек Мацкевич консекрував новоспоруджений та оснащений костел Пресвятої Трійці у Купині на Хмельниччині;
1928 - о. Стефан Вальчикевич номінований єпископом-помічником Луцьким;
1996 - єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудований костел Пресвятого Серця Ісуса Христа у Биківці на Житомирщині;
2011 - єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвони храму Святої Родини у Харкові;
2018 - архієпископ Мечислав Мокшицький за участю італійського архієпископа Ренато Боккардо освятив відновлену цвинтарну каплицю у Ямполі на Львівщині;

У 1904 році, коли чисельність католиків латинського обряду у Білобожниці перевищила три з половиною сотні, 10 липня бучацький декан та настоятель о. Станіслав Громніцький (попри те, що парафія належала до Чортківського деканату) освятив наріжний камінь майбутнього мурованого костелу. Його будівництво велось за типовим проектом львівського архітектора Тадеуша Обмінського. Власники Білобожниці та сусідніх сіл пожертвували для храму: Антоній Завадський-Охоцький - земельну ділянку та образ св. Петра для головного вівтаря, Кароль Богоріа-Подлевський - будівельне каміння, Мечислав Богданович - бляху на дах та деякий костельний інвентар. До спорудження та фінансування святині долучилось також багато інших парафіян як із Білобожниці, так із інших сіл, внесла свою частку теж Львівська курія. І 17 вересня 1907 року новозбудований, але ще не оснащений храм освятив чортківський декан та хом'яківський настоятель о. Леонард Мочаровський.

У 1917 році німецькі війська зайняли костел, тому богослужіння знову перенесли до цвинтарної каплиці. 1924 року місцева влада подарувала земельну ділянку під будівництво парафіяльного будинку, проте його будівництво розпочалось лише у 30-х роках та завершилось 1936 року. Тоді ж тут оселився вікарій хом'яківської парафії о. Тадеуш Шалайдевич, якого 1938 року замінив адміністратор вже білобожницької парафії о. Йосиф Похода. Новостворена парафія у Білобожниці наприкінці міжвоєнного періоду нараховувала понад 1400 вірян та охоплювала Ридодуби, Семаківці і ще два села, а костел мав неоготичні дерев'яні головний вівтар 1907 року та два бічні Матері Божої Ченстоховської і Пресвятого Серця Ісуса, а також муровану дзвіницю на три дзвони.

Після закриття храму у 1946 році у ньому розмістили склад контори із заготівлі шкіри, а в парафіяльному домі - поліклініку, а потім (з 1957 року) аптеку. 1979 року костел взагалі знищили, а на його місці збудували автобусну зупинку. Після відновлення парафії спочатку у 1993-1994 роках облаштували тимчасову каплицю у парафіяльному будинку, а в 1999-2005 роках було збудовано мурований костел.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.