|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
48530 Білобожниця
Перша письмова згадка про Білобожницю датується 29 січня 1453 року, наступні - 1463 та 1532 роками. Від 1577 року була містечком і мала свій герб. У 1880 році серед понад 950 його мешканців кількість римо-католиків не перевищувала двох з половиною сотень. У 1940-1959 роках Білобожниця була районним центром. Нині - село з населенням приблизно 1600 мешканців.
Перший костел у Білобожниці згадується 1615 року, проте 1623 року він вже був серед святинь, знищених турками. Черговиий храм занотовано 1643 року, але знову ж таки 1666 року вказано, що від нього залишилась лише мурована крипта-усипальниця. І немає жодного свідчення, про існування у містечку своєї парафії - місцеві римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського у Хом'яківці. 1889 року у Білобожниці збудували цвинтарну калицю бл. Соломії, в якій до спорудження костелу здійснювались богослужіння для вірян.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: листопад, 09 | |
| 1834 | - інгрес до Львівської архікатедри митрополита-архієпископа Франциска Лушина; |
| 1924 | - вмуровано наріжний камінь костелу cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині; |
| 1996 | - храм Діви Марії Цариці у Кобелевиці на Закарпатті освятив єпископ Антал Майнек; |
| 1997 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві на Житомирщині консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк; |
| 2019 | - у Київській співкатедрі консекрований Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Гуджеротті о. Олександр Язловецький, призначений єпископом-помічником Київсько-Житомирським; |
| 2020 | - у крипті Кам'янець-Подільської катедри поряд з єпископом-ординарієм Яном Ольшанським похоронено єпископа-помічника Яна Нємца; |
| Наступна дата: листопад, 10 | |
| 1717 | - храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха; |
| 1850 | - Фердинанд Кан, номінований ординарієм Тираспольським, висвячений на єпископа в Санкт-Петербурзі Могильовським архієпископом Казимиром Дмоховським; |
| 1900 | - єпископ Болеслав Клопотовський консекрував головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городківці на Вінничині; |
| 2002 | - новозбудований храм Пресвятого Серця Господа Ісуса в Аристівці на Вінничині консекрував єпископ Броніслав Бернацький; |
У 1904 році, коли чисельність католиків латинського обряду у Білобожниці перевищила три з половиною сотні, 10 липня бучацький декан та настоятель о. Станіслав Громніцький (попри те, що парафія належала до Чортківського деканату) освятив наріжний камінь майбутнього мурованого костелу. Його будівництво велось за типовим проектом львівського архітектора Тадеуша Обмінського. Власники Білобожниці та сусідніх сіл пожертвували для храму: Антоній Завадський-Охоцький - земельну ділянку та образ св. Петра для головного вівтаря, Кароль Богоріа-Подлевський - будівельне каміння, Мечислав Богданович - бляху на дах та деякий костельний інвентар. До спорудження та фінансування святині долучилось також багато інших парафіян як із Білобожниці, так із інших сіл, внесла свою частку теж Львівська курія. І 17 вересня 1907 року новозбудований, але ще не оснащений храм освятив чортківський декан та хом'яківський настоятель о. Леонард Мочаровський.
У 1917 році німецькі війська зайняли костел, тому богослужіння знову перенесли до цвинтарної каплиці. 1924 року місцева влада подарувала земельну ділянку під будівництво парафіяльного будинку, проте його будівництво розпочалось лише у 30-х роках та завершилось 1936 року. Тоді ж тут оселився вікарій хом'яківської парафії о. Тадеуш Шалайдевич, якого 1938 року замінив адміністратор вже білобожницької парафії о. Йосиф Похода. Новостворена парафія у Білобожниці наприкінці міжвоєнного періоду нараховувала понад 1400 вірян та охоплювала Ридодуби, Семаківці і ще два села, а костел мав неоготичні дерев'яні головний вівтар 1907 року та два бічні Матері Божої Ченстоховської і Пресвятого Серця Ісуса, а також муровану дзвіницю на три дзвони.
Після закриття храму у 1946 році у ньому розмістили склад контори із заготівлі шкіри, а в парафіяльному домі - поліклініку, а потім (з 1957 року) аптеку. 1979 року костел взагалі знищили, а на його місці збудували автобусну зупинку. Після відновлення парафії спочатку у 1993-1994 роках облаштували тимчасову каплицю у парафіяльному будинку, а в 1999-2005 роках було збудовано мурований костел.
Головна сторінка