|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
48577 Ридодуби,
+380 (3552) 513-08
Ридодуби документально відомі із 1600 року. 1785 року тут проживало 396 мешканців, 1870 року - 842, 1880 року - 947, 1910 року - 1267, 1931 року - 1196, нині село нараховує менше шести сотень осіб.
Католики латинського обряду Ридодуб, як і решти сусідніх сіл, спочатку належали до до парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові, а після заснування 1854 року у Хом'яківці парафіяльної експозитури перейшли до неї. В середині ХІХ століття їх було понад три сотні, наприкінці цього століття - понад півтисячі, а перед І світовою війною - понад шість сотень. Ще тоді вони намагались спорудити власну святиню, проте їх наміри до війни не вдалось реалізувати.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 15 | |
| 1464 | - архієпископ Григорій Саноцький консекрував костел у Підкамені на Львівщині під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих; |
| 1826 | - освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині; |
| 1845 | - освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині; |
| 1872 | - отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський; |
| 1901 | - інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри; |
| 1906 | - о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині; |
| 1930 | - єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької; |
| 2001 | - новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
| Наступна дата: липень, 16 | |
| 1785 | - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри; |
| 1930 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині освятив Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич; |
| 1934 | - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині; |
| 1938 | - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував новоспоруджений костелу Матері Божої Святого Скапулярію кармелітів босих у Львові на Персенківці; |
| 1995 | - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині; |
| 2004 | - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію; |
| 2007 | - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії; |
| 2014 | - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії; - освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині; |
Ще 1911 року місцевий власник Антоній Завадський-Охоцький організував в Ридодубах комітет будівництва каплиці, пообіцявши під її спорудження земельну ділянку, каміння, пісок та гроші. 1913 року його обрали головою цього комітету, а також було накопичено достатньо будматеріалів та коштів. Але до будівництва храму не дійшло, бо голова комітету, прагнучи отримати якийсь унікальний проект святині, так і не зміг обрати жодний. 1917 року зібране каміння австрійські війська використали на ремонт дороги, вапно розібрали місцеві мешканці, а пісок повернув собі його колишній власник.
І лише після Ісв. війни спорудження власної каплиці у Ридодубах знову стало актуальним. 1922 року постав новий комітет її будівництва, який отримав і необхідну для цього земельну ділянку, і будівельні матеріали. Зокрема, Пінчаковська подарувала каміння, а вже згаданий Антоній Завадський-Охоцький та Анна Боровська пожервували гроші. 15 серпня 1923 року настоятель парафії о. Йосиф Хара освятив наріжний камінь під будівництво філіального храму. Через три дні владна інституція у Львові затвердила його проект авторства чортківського архітектора Теодора Втужецького, який пізніше спроектував також храм у Білому Потоці. Будував святиню інженер Топольський.
Спорудження храму у Ридодубах тривало, в основному, до 1931 року, коли 15 серпня його було освячено. Проте будівництво та оснащення святині продовжувалось ще до 1934 року. У 1937 році Ридодуби увійшли до новоствореної парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці. На той час храм мав два бічні дерев'яні вівтарі приблизно 1930 року виготовлення з образами Матері Божої і Пресвятого Серця Ісуса, інше спорядження, а також муровану дзвіницю.
У 1945 році о. Яків Мацишин переїхав із Білобожниці до Ридодуб, а до 1946 року частину парафіян-поляків вивезли до Польщі. Майже рік у 1950-1951рр. ридодубівська каплиця була не чинною. Після смерті о. Казимира Флейшхакера у 1961 році богослужіння у ній до 1963 року відправляли душпастирі із парафії Пресвятої Трійці у Борщові, а пізніше віряни самі збирались на молитву. 1979 року радянська влада святиню зачинила, використовували її як фільмотеку.
Через десять років, 23 грудня 1989 року майбутній єпископ о. Маркіян Трофим'як освятив повернену каплицю як костел під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1993 році його було відремонтовано. Збереглись два колишніх бічних вівтарі, одни з них (Матері Божої) нині є тут головним, а інший міститься у цвинтарній каплиці Воскресіння Господнього в Тернополі.
Парафію у Ридодубах обслуговують дієцезіальні священники.
Головна сторінка