RYDODUBY. Kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1923 - 1931). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48577 Ридодуби,
+380 (3552) 513-08

Ридодуби документально відомі із 1600 року. 1785 року тут проживало 396 мешканців, 1870 року - 842, 1880 року - 947, 1910 року - 1267, 1931 року - 1196, нині село нараховує менше шести сотень осіб.

Католики латинського обряду Ридодуб, як і решти сусідніх сіл, спочатку належали до до парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові, а після заснування 1854 року у Хом'яківці парафіяльної експозитури перейшли до неї. В середині ХІХ століття їх було понад три сотні, наприкінці цього століття - понад півтисячі, а перед І світовою війною - понад шість сотень. Ще тоді вони намагались спорудити власну святиню, проте їх наміри до війни не вдалось реалізувати.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: grudzień, 06
1890	- новозбудований костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Лукаш Солецький;
1909	- Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві;
1912	- освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині;
1919	- інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри;
1974	- призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно;
1997	- повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський;
2016	- єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині;
2019	- єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест;
2023	- архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ;
Następna data: grudzień, 07
1998	- Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького;
2001	- призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті;
2008	- єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині;

Ще 1911 року місцевий власник Антоній Завадський-Охоцький організував в Ридодубах комітет будівництва каплиці, пообіцявши під її спорудження земельну ділянку, каміння, пісок та гроші. 1913 року його обрали головою цього комітету, а також було накопичено достатньо будматеріалів та коштів. Але до будівництва храму не дійшло, бо голова комітету, прагнучи отримати якийсь унікальний проект святині, так і не зміг обрати жодний. 1917 року зібране каміння австрійські війська використали на ремонт дороги, вапно розібрали місцеві мешканці, а пісок повернув собі його колишній власник.

І лише після Ісв. війни спорудження власної каплиці у Ридодубах знову стало актуальним. 1922 року постав новий комітет її будівництва, який отримав і необхідну для цього земельну ділянку, і будівельні матеріали. Зокрема, Пінчаковська подарувала каміння, а вже згаданий Антоній Завадський-Охоцький та Анна Боровська пожервували гроші. 15 серпня 1923 року настоятель парафії о. Йосиф Хара освятив наріжний камінь під будівництво філіального храму. Через три дні владна інституція у Львові затвердила його проект авторства чортківського архітектора Теодора Втужецького, який пізніше спроектував також храм у Білому Потоці. Будував святиню інженер Топольський.

Спорудження храму у Ридодубах тривало, в основному, до 1931 року, коли 15 серпня його було освячено. Проте будівництво та оснащення святині продовжувалось ще до 1934 року. У 1937 році Ридодуби увійшли до новоствореної парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці. На той час храм мав два бічні дерев'яні вівтарі приблизно 1930 року виготовлення з образами Матері Божої і Пресвятого Серця Ісуса, інше спорядження, а також муровану дзвіницю.

У 1945 році о. Яків Мацишин переїхав із Білобожниці до Ридодуб, а до 1946 року частину парафіян-поляків вивезли до Польщі. Майже рік у 1950-1951рр. ридодубівська каплиця була не чинною. Після смерті о. Казимира Флейшхакера у 1961 році богослужіння у ній до 1963 року відправляли душпастирі із парафії Пресвятої Трійці у Борщові, а пізніше віряни самі збирались на молитву. 1979 року радянська влада святиню зачинила, використовували її як фільмотеку.

Через десять років, 23 грудня 1989 року майбутній єпископ о. Маркіян Трофим'як освятив повернену каплицю як костел під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1993 році його було відремонтовано. Збереглись два колишніх бічних вівтарі, одни з них (Матері Божої) нині є тут головним, а інший міститься у цвинтарній каплиці Воскресіння Господнього в Тернополі.