ГРИМАЙЛIВ. Колишній костел Пресвятої Трійці (1752 - 1754). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48210 Гримайлiв

Грима(й)лів згадується у документах у 1464 і 1497 роках, а також 1591 і 1595 року. Був приватним містечком, яке 1720 року отримало магдебурзьке право. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 4000 мешканців, у тому числі 1160 греко- і 556 римо-католиків, 1921 року - 2746, причому українців і поляків було вже майже порівно (по шість сотень), нині ж - менше 1900 осіб. 1956 року Гримайлів став селищем міського типу, а в 1940-1958 роках був райцентром. Належав до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

В одній із веж замку Гримайлова, спорудженому наприкінці XVI - на початку XVII століть, була каплиця Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яку спочатку обслуговував місцевий душпастир. Потім вона належала до парафії у Скалаті, а пізніше - до парафії у Глібові. Замок нищили нападники, але його відбудовували. Остання реставрація відбулась 1803 року (каплицю перебудували на господарські приміщення, а її вівтар перенесли до костелу у Качанівці). Остаточно руїни замку разом із вежею, в якій була каплиця, розібрали 1840 року.

Парафію до Гримайлова переніс із Глібова гримайлівський власник Адам Сенявський та додатково фундував її 30 січня 1716 року. До спорудження костелу замкова каплиця ще кілька десятиліть була парафіяльною святинею, а першим настоятелем став о. Йосиф Закжевський. 1740 року архієпископ Миколай Вижицький під час візитації парафії зазначив, що попри зобов'язання фундатора костел так і не було збудовано. Мурований храм постав, в основному, у 1752-1754 роках завдяки коштам чергового власника містечка Августа Чарторийського та зусиллям (і коштам) настоятеля о. Матея Пашкевича, проте якісь будівельні роботи продовжувались і далі.

У першій чверті XVIIIст. костел в Гримайлові було відновлено та додатково оснащено. 17 травня 1827 року його консекрував архієпископ Андрій Анквич. Храм тоді мав сім вівтарів - головний із образами Пресвятої Трійці і Матері Божої Ченстоховської та бічні Святої Родини, св. Еразма, Матері Божої Непорочної, св. Яна Непомуцького, св. Антонія і Христа Розіп'ятого. До кінця століття святиня кілька раз незначно ремонтувалась.

У 1904-1905 роках завдяки зусиллям настоятеля Олександра Валенти та коштам чергових місцевих власників Пінінських і парафіян костел у Гримайлові було розширено. 24 вересня 1905 року розбудований храм реконсекрував архієпископ Йосиф Більчевський. 1911 року інтер'єр святині розписав львівський художник Юліан Кручковський. Під час І світової війни костел зазнав певних пошкоджень, які у другій половині 20-х років ліквідував настоятель (від 1925 року) о. Ян Кручкевич.

У 30-х роках відновили інтер'єр храму у Гримайлові, а також було здійснено інші реставраційні роботи. До кінця 30-х років і далі парафію чисельністю майже шість з половиною тисяч вірних у десяти населених пунктах продовжував обслуговувати настоятель о. Кручкевич. До неї у різні часи належали філіальні святині у Вікні, Глібові, Зарубинцях, Кокошинцях, Остап'єму і Пізнанці, а також цвинтарна у Гримайлові. Костел мав шість вівтарів - головний Пресвятої Трійці та бічні Матері Божої Святого Розарію, Ісусового Серця, св. Йосифа, св. Антонія і св. Терези, а також муровану дзвіницю із трьома дзвонами.

У 1945 році о. Кручкевич виїхав до Польщі разом із частиною костельного майна та парафіян-поляків. Зачинений храм у Гримайлові радянська влада використовувала як колгоспне зерносховище, а потім його було повністю зруйновано наприкінці 70-х - на початку 80-х років. 12 жовтня 2014 року на місці колишньої римсько-католицької святині відкрили капличку Матері Божої.