ГУСЯТИН. Костел cв. Антонія Падуанського / Різдва Пресвятої Діви Марії (1625). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48201 Гусятин,
вул. Суходільська, 5,
+380 (3557) 225-93,
www: husiatyn.ofm.org.ua,
f.b.: HusiatynRomanCatholicChurchUkrai...

Гусятин (Всятин, Усятин) вперше згадується 1431 роком, а також у 1456, 1474, 1530 і 1539 роках, у 1559р. отримав магдебурзьке право. У 70-х роках XVIIIст. тут проживало дві з половиною тисячі мешканців, у 80-х роках ХІХст. - п'ять з половиною тисяч, нині - близько семи тисяч осіб. З 1939 року був райцентром, із 1969 року є селищем (міського типу), яке від 2020 року входить до Чортківського району.

Церковні документи свідчать, що дерев'яний костел і парафія (у складі Кам'янецької дієцезії) у Гусятині існували задовго до 1610 року (ймовірно, постали у другій половині XVI століття після заснування міста). А 1610 року місцевий власник Валентин Калиновський передав їх оо.-бернардинам та фундував спорудження їхнього костельно-монастирського комплексу, яке проводилось впродовж наступних років та завершилось завдяки фінансовій підтримці сина фундатора (Мартина) 1625 року. Ченці отримали муровані оборонного типу храм та двоповерховий монастир, в якому і оселились (їх тоді було дванадцятеро).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: листопад, 09
1834 - інгрес до Львівської архікатедри митрополита-архієпископа Франциска Лушина;
1924 - вмуровано наріжний камінь костелу cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині;
1996 - храм Діви Марії Цариці у Кобелевиці на Закарпатті освятив єпископ Антал Майнек;
1997 - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві на Житомирщині консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк;
2019 - у Київській співкатедрі консекрований Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Гуджеротті о. Олександр Язловецький, призначений єпископом-помічником Київсько-Житомирським;
2020 - у крипті Кам'янець-Подільської катедри поряд з єпископом-ординарієм Яном Ольшанським похоронено єпископа-помічника Яна Нємца;
Наступна дата: листопад, 10
1717 - храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха;
1850 - Фердинанд Кан, номінований ординарієм Тираспольським, висвячений на єпископа в Санкт-Петербурзі Могильовським архієпископом Казимиром Дмоховським;
1900 - єпископ Болеслав Клопотовський консекрував головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городківці на Вінничині;
2002 - новозбудований храм Пресвятого Серця Господа Ісуса в Аристівці на Вінничині консекрував єпископ Броніслав Бернацький;
Джерело фотознімка: kresy.org.pl

У 40-х роках XVIIст. чисельність бернардинів у Гусятині збільшилась до двох десятків, проте 1648 рік започаткував тривалий період нищення костелу і монастиря, а ченцям довелось покинути місто. У 1690 році бернардини повернулись до Гусятина, але застали свій костельно-монастирський комплекс у стані глибокої руїни. Вони намагались добитись, у тому числі і через суд, від місцевих власників Калиновських фінансування відбудови комплексу, проте марно. Його відновлення розпочалось лише тоді, коли на початку XVIIIст. отримали значні кошти від Адама Сенявського, великого коронного гетьмана. І тривало через недостатність фінансування досить довго, закінчилось у 1727-1728 роках. 1727 року відбудований храм консекрували під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії.

У 1788 році після ліквідації австрійською владою бернардинського монастиря костел в Гусятині перейшов до дієцезіального духовенства, а будівля монастиря стала парафіяльним будинком (інша її частина використовувалсь міською владою). Наприкінці другого десятиліття ХІХст. парафія перейшла до Львівської архідієцезії. У 30-х - 50-х роках понад півтори тисячі гусятинських вірян обслуговував настоятель о. Павло Фешковський. У 1862-1879 роках від двох до понад трьох тисяч парафіян у місті та ще трьох сусідніх селах перебували під духовною опікою настоятеля о. Михайла Клоссовського. Від 1882 року до 1907 року настоятелем в Гусятині служив о. Вікентій Шамоцький, при якому парафія 1896 року отримала філіальний костел у Васильківцях та на зламі XIX-XX століть - громадську каплицю на міському цвинтарі. За непідтверженими даними, 1910 року відбулись часткова реставрація та добудова храму. І цього ж року кількість вірян в парафії зменшилась на понад вісім сотень, оскільки з неї виокремились Васильківці, проте перед Ісв. війною тут знову було три тисячі парафіян.

Джерело фотознімка: uaaheritage.blogspot.com

Принаймні, від 1916 року парафію в Гусятині обслуговував адміністратор (а пізніше і настоятель) о. Владислав Матус, який до війни служив тут вікарієм. Під час Ісв. війни костел (і парафіяльний будинок) пошкодила московітська артилерія, тож о. Матусу, який тут служив до 1933 року, довелось займатись їх реставрацією, проте повністю відновити храм до довоєнного стану так і не вдалось (зокрема, відновили лише 5 із 13 вівтарів). Пізніше парафію, що налічувала близько трьох тисяч вірних та отримала філіальні каплиці у Вільхівчику і Чабарівці, адміністрували почергово оо. Мартин Нікель та Антоній Речух. 15 серпня 1938 року парафію разом із колишнім костельно-монастирським комплексом повернули бернардинам, які і вказані в останньому довоєнному схематизмі Львівської архідієцезії 1939 року як її душпастирі.

Джерело фотознімка: uaaheritage.blogspot.com

У 1946 році бернардини знову були змушені покинути Гусятин. Зачинений костел радянська влада використовувала спочатку як виробниче, а потім - як складське приміщення. У 70-х - 80- роках роках храм частково відремонтували та реконструювали, намагаючись облаштувати у ньому клуб. 24 листопада 1990 року повернений колишній костел було освячено під титулом св. Антонія Падуанського, а 1991 року його знову перейняли францисканці (орден Братів Менших). 5 березня 1992 року рішенням Тернопільської обласної ради будівлю передали у власність Церкві. Нині завершується капітальний ремонт костелу.

Зміна титулу костелу в Гусятині, ймовірно, пов'язана з тим, що до ІІсв. війни його бічний вівтар мав вельми шанований вірянами образ св. Антонія Падуанського XVIII століття, який бернардини, залишаючи місто, вивезли до Польщі. 9 червня 1998 року архієпископ Львівський Мар'ян Яворський освятив копію цієї ікони, фундовану мешканцями польського міста Оборники-Шльонські, куди після війни переселилась більшість гусятинських поляків-парафіян. Місцевий костел св. Юди Тадея містить оригінал цього образу.

Джерело фотознімка: facebook.com/HusiatynRomanCatholicChurchUkraine
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.
Фільми