TOUSTE. Dawny kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (175? - 1816). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48232 Товсте

Перші письмові згадки про Товсте - 20-ті роки XV століття, 1449 року вважалось містечком, а 1469 року отримало магдебурзьке право, підтверджене у 1720 році. 1910 року Товсте нараховувало близько двох тисяч мешканців, з яких 55% були греко- і 12% римо-католиками, 1939 - 1635 мешканців (28 відсотків становили поляки), нині ж тут проживає лише трохи більше півтисячі осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Перший (ймовірно, дерев'яний) костел у Товстому згадується у документах львівських архієпископів 1600 і 1615 років, проте не відомо, коли і чиїм коштом постав, а також якою була його подальша доля.

Наступний дерев'яний храм у Товстому фундував у лютому 1715 року черговий власник містечка Адам Сенявський. Під час візитації парафії архієпископом Яном Скарбком у 1719 році цей костел мав чотири каплиці, дві вежі та п'ять вівтарів (головний - Непорочного Зачаття Матері Божої, бічні - Господа Ісуса, св. Архангела Михаїла, св. Анни і св. Антонія). Біля святині був оточений парканом цвинтар. Проте десь в середині цього століття храм згорів.

Відомо, що розпочаті ще у 50-х роках XVIII століття будівельні роботи на спорудженні мурованого костелу у Товстому (завдяки фундації наступного власника містечка Станіслава Любомирського) 1763 року були у розпалі, а богослужіння проводились у місцевій церкві. Чергова інформація про будівництво храму датується 1777 роком. Принаймні, 1816 року святиня вже була діючою, проте погано оснащеною, що виправили станом на 1830 рік. У 1858 році костел вже мав аж сім вівтарів. І лише 1869 року, після остаточного оздоблення та оснащення відбулась консекрація храму.

У 1910 році новий настоятель у Товстому о. Едвард Пасічний здійснив ремонт занепалого інтер'єру святині і придбав п'ять нових вівтарів та інше костельне оснащення, а наступного року мав відновити храм ззовні. І світова війна не вплинула суттєво на технічний стан культової споруди, який 1923 року охарактеризували як добрий, проте завдала шкоди іншим костельним будівлям (відремонтували їх наприкінці 20-х років). А відновлення храму відбулось 1937 року завдяки зусиллям настоятеля (від 1929 року) о. Франциска Рахеля, який тоді обслуговував понад дві з половиною тисячі вірян у майже десяти населених пунктах. Парафія мала філіальні каплиці у Зеленій і Новосілці (Гримайлівській), а раніше - у Красному і Раштівцях. Костел містив ті ж 5 вівтарів 1910 року (головний з образами Матері Божої Непорочної і св. Архангела Михаїла та бічні із скульптурками св. Казимира, св. Ядвіги, Пресвятого Серця Ісуса і св. Йосифа), мав муровану дзвіницю із трьома дзвонами.

Останній настоятель о. Рахель 22 жовтня 1945 року виїхав із Товстого до Гримайлова, а звідти 13 червня 1946 року - до Польщі. Зачинений храм радянська влада спочатку використовувала як зерносховище, а пізніше - як склад хімдобрив. 1991 року колишній костел частково відремонтували ззовні. Ймовірно, ним мала послуговуватись якась релігійна спільнота, проте, схоже, не склалось.