|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
48257 Васильківці
Село вперше документально згадується 1469 року, проте після руйнівних набігів кримських татар на Поділля 1568–1569рр. письмово відоме лише від 1573 року. У 1880 році у Васильківцях проживало 2112 мешканців, у тому числі 1740 українців, 180 поляків і 172 німців, нині село має приблизно 1200-1300 осіб. Входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.
Спільнота католиків латинського обряду Васильківців належала до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гусятині і була досить численною. Вже в середині ХІХ століття нараховувала півтисячі вірян, а в 90-х роках цього століття, коли у селі постала своя святиня, зросла майже до семи сотень осіб (значна їх частина була українцями-латинниками).
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: листопад, 13 | |
| 1932 | - освячено костел cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині; |
| 2010 | - єпископ Леон Дубравський консекрував новозбудований костел Матері Божої Фатімської у
Майдані-Вербецькому на Хмельниччині; - єпископ Мар’ян Бучек освятив ікону святого Йосифа в каплиці св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії у Макіївці на Донеччині; |
| 2015 | - призначено Апостольським нунцієм в Україну архієпископа Клаудіо Ґуджеротті; |
| Наступна дата: листопад, 14 | |
| 1824 | - майбутній архієпископ-митрополит Львівський о. Франциск Піштек висвячений на єпископа у празькому костелі св. Яна Непомуки Празьким архієпископом Вацлавом Хлумчанським; |
| 1899 | - помер у резиденції в Санкт-Петербурзі колишній ординарій Луцько-Житомирський Симон Козловський, митрополит-архієпископ Могильовський; похований на Виборзькому кладовищі; |
| 2016 | - у Львові на Сихові єпископ-помічник Катовіцької дієцезії (Польща) Адам Водарчик освятив приміщення житлові священників та катехитичні у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі св. Архангела Михаїла; |
| 2020 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до костелу Матері Божої Святого Розарію у Косові на Івано-Франківщині мощі бл. Якова Стрепи; |
Схематизми Львівської архідієцезії, починаючи від 1899 року, датують завершення будівництва храму у Васильківцях та його освячення під титулом Пресвятого Серця Господа Ісуса 1896 роком. Фінансували спорудження костелу самі віряни, проте, ймовірно, за участю місцевих землевласників Уєйських. Святиня мала головний та два бічні вівтарі, а також збудовану трохи пізніше дзвіницю. У 1909 році відбулись консекрація костелу та заснування у селі парафіяльної експозитури, яка отримала урядове затвердження 12 серпня 1911 року. Відтоді понад дев'ять сотень вірних у Васильківцях (експозитура складалась лише із одного села) обслуговував експозит о. Кароль Бялікевич, якого 1914 року замінив о. Валерій Дзюніковський.
У міжвоєнний період експозитурою у Васильківях, яка у другій половині 20-х років стала повноцінною парафією, продовжував опікуватись експозит (а потім - настоятель) о. Дзюніковський. Від початку 30-х років тут служив адміністратор о. Стефан Уфриєвич, а від 1935 року - адміністратор о. Болеслав Савіцький, при якому кількість парафіян перевищила тисячу осіб. У 1942-1943рр. його замінив о. Казимир Козловський.
У радянські часи до зачинененого костелу у Васильківцях прибудували з боків дерев'яні споруди та використовували як колгоспні господарські приміщення. 15 травня 1996 року його передали у власність Українській Православній Церкві Київського Патріархату (нині - Православна Церква України). Після фундаментальної перебудови, яка майже повністю знищила архітектурні форми римсько-католицького храму, його переосвятили як церкву Різдва Пресвятої Богородиці.
Головна сторінка