 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47623 Будилів
Будилів вперше у документах згадується у другій половинині XIVст., є також багатократні письмові згадка у 1450-1470 роках. 1880 року тут проживало 1290 мешканців, у тому числі 633 греко- і 609 римо-католиків, 1900 року - 1850, з них 931 римо- і 854 греко-католиків, 1939 року - 2320, у тому числі 1310 римо- і 980 греко-католиків (1919 року частину земель поділили на ділянки, оселивши на них польських колоністів), нині село має майже вісім сотень мешканців. Входило до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. У 1850 році о. Яків Кершка, призначений за вказівкою архієпископа Лукаша Баранецького експонованим кооператором у Будилові, розпочав збір коштів серед землевласників і вірян парафії на будівництво у селі святині. Місцеві власники Дідушицькі пожертвували земельну ділянку під храм та парафіяльні будівлі, а також частину будматеріалів (іншу частину дав архієпископ Баранецький).
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: styczeń, 19 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: styczeń, 20 | |
| 1901 | - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри; |
| 1951 | - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович; |
| 2019 | - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; |
1 червня 1852 року було урочисто освячено наріжний камінь храму у Будилові, цього ж року його спорудження, в основному, завершили (частину робіт виконали самі парафіяни). І цього ж року у селі постала також парафіяльна експозитура, яка охопила 14 сусідніх сіл. Консекрація ж костелу (після належного його оснащення) відбулась 1858 року під титулом Пречистого Серця Пресвятої Діви Марії, а вже 1860 року експозитура стала самостійною парафією. У 1876 року з ініціативи настоятеля о. Яна Фіялковського збудували нові плебанію та господарські будинки, а 1898 року завдяки його зусиллям храм було повністю реставровано, після чого 1902 року костел реконсекрував єпископ Ян Пузина (ймовірно, вже під титулом Матері Божої Святого Скапулярію, хоча це нове присвячення вперше згадується у схематизмах Львівської архідієцезії лише 1936 року).
У 1906-1907 роках дах костелу у Будилові покрили бляхою, а в 1909-1910 роках дерев'яну дзвіницю на три дзвони замінили мурованою. Сталось це також за настоятеля о. Фіялковського, який прослужив тут аж до 1913 року. І світова війна не завдала шкоди храму, але 1922 року його було відновлено. У 1934 році святиню оточили кам'яною огорожею, а у 1938-1939 роках збудували новий парафіяльний будинок. Костел мав дерев'яні головний вівтар із образами Матері Божої Святого Скапулярію і Вознесіння (нині знаходяться у Польщі) та скульптурками святих Людвіка і Єлизавети, а також два бічні Пресвятого Серця Ісуса і бл. Янга з Дуклі, поряд із храмом стояла скульптура св. Яна Непомуцького. Від 1921 року парафію, що нараховувала близько 2300 вірян у Будилові та ще шести сусідніх селах, обслуговував настоятель о. Адольф Тарчинський. Філіальні каплиці були у Вимислівці, Олесиному, розташованих поруч із ним Якубівцях (нині вже не існують) та у Глинній і Малій Плавучій (до виділення двох останніх із парафії).
О. Казимир Йонєц, настоятель парафії в Городищі, призначений у червні 1944 року адміністратором у Будилові, виїхав зі села до Польщі разом із поляками-парафіянами та частиною костельного майна 15 липня 1945 року. Зачинений храм радянська влада використовувала як колгоспний склад, а 24 травня 1984 року його було повністю розібрано (за непідтвердженими даними, на його місці пізніше встановили пам'ятний хрест). На початку 70-х років розібрали також дзвіницю.
