КОЗОВА. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. (1899 - 1902). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47003 Козова,
вул. Грушевського

Перша писемна згадка про Козову - 1440 рік, згадується також у 1443, 1454, 1473, 1478, 1485, 1487 і 1492 роках. 1650 року отримала магдебурзьке право. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало понад 3600 мешканців, у тому числі близько 1500 римо- і 800 греко-католиків, 1939 року - 6500, з них понад 3300 поляків і більше 1400 українців, нині у селищі майже 9200 осіб. Козова була райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

Парафію у містечку (і дерев'яний костел) фундував 25 квітня 1669 року місцевий власник Андрій Потоцький, проте 1721 року цей храм вже був у поганому стані та мав лише два вівтарі. 1734 року коштом наступного власника Йосифа Потоцького його замінили новою святинею (теж дерев'яною), яка 1741 року містила три вівтарі (головний св. Станіслава та два бічні).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: травень, 29
1774 - костел Пресвятої Трійці у Янові на Львівщині консекрував архієпископ Вацлав Сераковський;
- консекровано костел св. Якова Ап. у Краковці на Львівщині;
1845 - єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Михайло Пивницький помер у Житомирі, де і був похований;
1982 - висвячений на священника Веронським єпископом Джузеппе Амарі майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті;
1983 - священничі свячення з рук кардинала Юліанcа Ваіводса у Ризі (Латвія) отримав майбутній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський Леон Дубравський;
1993 - костел Воздвиження Святого Хреста у Миньківцях на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський;
- повернену каплицю св. Варвари у Клесові на Рівненщині освятив єпископ Маркіян Трофим’як;
2011 - єпископ-помічник Львівський Леон Малий вмурував наріжний камінь Благодійного центру бл. с. Марти Вєцкої в Снятині на Івано-Франківщині;
2014 - інгрес до Харківської катедри ординарія Харківсько-Запорізького єпископа Станіслава Широкорадюка;
2016 - єпископ Леон Малий освятив скульптури Богородиці з малим Ісусом та Йосифа на відновленому бульварі перед костелом Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві на Львівщині;
Наступна дата: травень, 30
1908 - костел св. Йосифа у Кучургані на Одещині консекрував єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер;
1910 - костел Вознесіння Ісуса Христа у Красному на Миколаївщині освятив єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер;
2021 - архієпископ Мечислав Мокшицький у Глиницях на Львівщині впровадив до каплиці Вознесіння Ісуса Христа реліквії св. Йоана Павла ІІ та освятив його образ;
Проект Я. Сас-Зубжицького
Проект Я. Сас-Зубжицького

У 1775-1780 роках занотовано поганий стан фундаменту і даху костелу у Козовій, а також дерев'яну дзвіницю з двома дзвонами. 1821 року храм мав три дерев'яні вівтарі з образами св. Станіслава, св. Яна Непомуцького та скульптуркою Христа відповідно. 1878 року через надто малий розмір святині та її поганий технічний стан (попри здійснений ремонт) зафіксовано необхідність спорудження нового костелу, тоді ж було збудовано муровану дзвіницю. У 1885 році оновили костельне оснащення, а 1888 року храм отримав новий дах.

Будівництву мурованого костелу в Козовій опирався тодішній настоятель о. Михайло Штиба, вважаючи дерев'яний цілком достатнім для парафії, хоча її меценати та візитатори вже давно наполягали на спорудженні нового храму. Лише із призначенням 1894 року нового настоятеля о. Яна Оцеткевича розпочалась підготовка до будівництва нової святині, проте тепер на перешкоді стали інші опоненти, а також недостатність коштів. Правда, у 1895 році вже був готовий проект костелу авторства колишнього львівського, а тоді вже краківського архітектора Яна Сас-Зубжицького, який 1897 року представив кошторис його спорудження. Окрім того, завдяки місцевому власнику Генрику Шеліському, землевласникам інших населених пунктів на теренах парафії, а також вірянам таки вдалось назбирати достатньо коштів.

І 29 травня 1899 року бережанський декан і настоятель парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму в Козовій. А 1902 року будівництво вже було, в основному, завершене, костел освятили та стали використовувати для богослужінь, хоча ще не закінчили спорудження вежі, бракувало підлоги, двох бічних вівтарів, лавок, дверей тощо. Для завершення усіх робіт у святині та її належного оснащення не вистачало коштів. До І світової війни вдалось лише незначно покращити стан справ у костелі, а вежу так і не було повністю добудовано, окрім того костел зазнав пошкоджень під час війни.

У 1921 році розписали інтер'єр храму у Козовій, а 1923 року розпочались значні роботи, пов'язані із добудовою вежі, ремонтом дзвіниці та костелу, які фактично тривали до кінця 20-х років. У 30-х роках і навіть на початку 40-х років продовжувалось впорядкування святині. В результаті вона отримала чотири дерев'яні вівтарі (головний із образом Матері Божої з Дитятком та бічні із ще одніє іконою Матері Божої з Дитятком, а також скульптурками Христа Розіп'ятого і св. Антонія з Дитятком), інше значне костельне оснащення, браму-дзвіницю із трьома дзвонами. Від 1934 року парафією, що налічувала понад шість тисяч вірян у містечку та ще десяти сусідніх селах, опікувався настоятель о. Кароль Хмелєвський, а каплиці були у Вівсі, Геленках, Літятині і Теофіпілці, а також цвинтарна у Козовій.

Головний вівтар
Головний вівтар

У 1946 році о. Хмельовський із останньою групою парафіян-поляків та найціннішим костельним майном виїхав із Козової до Польщі. Зачинений храм спочатку радянська влада використовувала як клуб, потім - в якості складу, а в 70-х роках його було повністю знищено. У середині 90-х років на його місці греко-католики розпочали підготовку до спорудження церкви. При цьому було знайдено залишки фундаменту старого дерев'яного костелу, який існував тут ще до спорудження мурованого. Збудовану церкву освятили 2007 року під титулом свв. Апп. Петра і Павла.

Бічні вівтарі
Бічні вівтарі
ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.