|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
47003 Козова,
вул. Грушевського
Перша писемна згадка про Козову - 1440 рік, згадується також у 1443, 1454, 1473, 1478, 1485, 1487 і 1492 роках. 1650 року отримала магдебурзьке право. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало понад 3600 мешканців, у тому числі близько 1500 римо- і 800 греко-католиків, 1939 року - 6500, з них понад 3300 поляків і більше 1400 українців, нині у селищі майже 9200 осіб. Козова була райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.
Парафію у містечку (і дерев'яний костел) фундував 25 квітня 1669 року місцевий власник Андрій Потоцький, проте 1721 року цей храм вже був у поганому стані та мав лише два вівтарі. 1734 року коштом наступного власника Йосифа Потоцького його замінили новою святинею (теж дерев'яною), яка 1741 року містила три вівтарі (головний св. Станіслава та два бічні).
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: квітень, 29 | |
| 1887 | - освячено наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові; |
| 2006 | - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив новозбудований костел Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії у Гвіздаві на Житомирщині; |
| 2013 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив початок робіт на будові комплексу резиденції єпископа, Курії та парафіяльного будинку у Харкові; |
| Наступна дата: квітень, 30 | |
| 1990 | - о. Іларій Вільк звершив першу Месу у поверненому храмі cвв. Апп. Петра і Павла у Кривотині на Житомирщині; |
| 1991 | - єпископ Ян Пурвінський освятив у поверненому костелі св. Яна з Дуклі в Житомирі відремонтовану каплицю; |
| 2008 | - єпископи Станіслав Падевський та Леон Дубравський освятили земельну ділянку під будівництво костельно-монастирського комплексу оо.-паулінів у Маріуполі на Донеччині; |
| 2017 | - о. Віталій Кривицький призначений єпископом-ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії; |
У 1775-1780 роках занотовано поганий стан фундаменту і даху костелу у Козовій, а також дерев'яну дзвіницю з двома дзвонами. 1821 року храм мав три дерев'яні вівтарі з образами св. Станіслава, св. Яна Непомуцького та скульптуркою Христа відповідно. 1878 року через надто малий розмір святині та її поганий технічний стан (попри здійснений ремонт) зафіксовано необхідність спорудження нового костелу, тоді ж було збудовано муровану дзвіницю. У 1885 році оновили костельне оснащення, а 1888 року храм отримав новий дах.
Будівництву мурованого костелу в Козовій опирався тодішній настоятель о. Михайло Штиба, вважаючи дерев'яний цілком достатнім для парафії, хоча її меценати та візитатори вже давно наполягали на спорудженні нового храму. Лише із призначенням 1894 року нового настоятеля о. Яна Оцеткевича розпочалась підготовка до будівництва нової святині, проте тепер на перешкоді стали інші опоненти, а також недостатність коштів. Правда, у 1895 році вже був готовий проект костелу авторства колишнього львівського, а тоді вже краківського архітектора Яна Сас-Зубжицького, який 1897 року представив кошторис його спорудження. Окрім того, завдяки місцевому власнику Генрику Шеліському, землевласникам інших населених пунктів на теренах парафії, а також вірянам таки вдалось назбирати достатньо коштів.
І 29 травня 1899 року бережанський декан і настоятель парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму в Козовій. А 1902 року будівництво вже було, в основному, завершене, костел освятили та стали використовувати для богослужінь, хоча ще не закінчили спорудження вежі, бракувало підлоги, двох бічних вівтарів, лавок, дверей тощо. Для завершення усіх робіт у святині та її належного оснащення не вистачало коштів. До І світової війни вдалось лише незначно покращити стан справ у костелі, а вежу так і не було повністю добудовано, окрім того костел зазнав пошкоджень під час війни.
У 1921 році розписали інтер'єр храму у Козовій, а 1923 року розпочались значні роботи, пов'язані із добудовою вежі, ремонтом дзвіниці та костелу, які фактично тривали до кінця 20-х років. У 30-х роках і навіть на початку 40-х років продовжувалось впорядкування святині. В результаті вона отримала чотири дерев'яні вівтарі (головний із образом Матері Божої з Дитятком та бічні із ще одніє іконою Матері Божої з Дитятком, а також скульптурками Христа Розіп'ятого і св. Антонія з Дитятком), інше значне костельне оснащення, браму-дзвіницю із трьома дзвонами. Від 1934 року парафією, що налічувала понад шість тисяч вірян у містечку та ще десяти сусідніх селах, опікувався настоятель о. Кароль Хмелєвський, а каплиці були у Вівсі, Геленках, Літятині і Теофіпілці, а також цвинтарна у Козовій.
У 1946 році о. Хмельовський із останньою групою парафіян-поляків та найціннішим костельним майном виїхав із Козової до Польщі. Зачинений храм спочатку радянська влада використовувала як клуб, потім - в якості складу, а в 70-х роках його було повністю знищено. У середині 90-х років на його місці греко-католики розпочали підготовку до спорудження церкви. При цьому було знайдено залишки фундаменту старого дерев'яного костелу, який існував тут ще до спорудження мурованого. Збудовану церкву освятили 2007 року під титулом свв. Апп. Петра і Павла.
Головна сторінка