 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47631 Козлів
Перша згадка в документах - 14 грудня 1410 року, є також письмові згадки 23 серпня 1448р., 2 березня 1456р. та в інших роках цього століття. 27 травня 1502 року король Олександр надав Козлів архієпископу Львівському Андрію Боришевському та дозволив селу міські права. Архієпископи двічі втрачали власність на нього та знову відновлювали, поки остаточно містечко не перейшло у власність світських осіб. 1577 року (після руйнування у 1755р.) отримало магдебурзьке право. У 1857р. в Козлові проживало 3001 мешканців, 1880 року - 3470 осіб, з них 1501 поляків і 931 українців, 1931 року - 4605, нині ж - 1800 осіб. У 1940-1962рр. Козлів був райцентр, потім увійшов до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського. Від 1961 року є селищем (міського типу).
Попри непідтверджені дані щодо існування храму в Козлові ще на початку XVIIст. перший (дерев'яний) костел тут збудував архієпископ Ян Скарбек не пізніше 1731 року, про що він повідомляв Апостольську Столицю, а парафія була ним заснована 17 жовтня 1733 року. Правда, вже 1760 року зафіксована необхідність спорудження нової святині.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Л. Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
| Наступна дата: грудень, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
Двічі, 13 і 16 березня 1765 року образ Милосердного Серця Господа Ісуса у храмі в Козлові починав кровавити. Комісія на чолі із архієпископом Вацлавом Сераковським підтвердила правдивість цих подій та видала відповідний документ. Культ цієї ікони спонукав до будівництва з ініціативи архієпископа Сераковського мурованого костелу 1769 року. Більше того, архіпастир 4 травня 1772 року суттєво збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії та надав їй ранг препозитури. Після належного оснащення архієпископ Фердинанд Кіцький 31 липня 1791 року консекрував храм під титулом Воздвиження Святого Хреста.
У 1820 році костел в Козлові містив 4 вівтарі, 3 з яких були дерев'яними (головний із згаданим вище образом Милосердного Серця Христа, інші два присвячувались Матері Божій Непорочні і св. Йосифу), а четвертий мармуровий мав ікону св. Яна Непомуцького, була також дерев'яна дзвіниця. Під час пожеж 20 вересня 1866 року та 10 квітня 1870 року храм зазнав пошкоджень, проте був відремонтований вже 1871 року. У 1887-1888 роках завдяки зусиллям настоятеля о. Еразма Нойбурга святиню розбудували, зокрема, додали бічну наву, і оздобили, в тому числі за кошти настоятеля. Збудували також новий парафіяльний будинок. Протягом наступних років в костелі відбулись дрібні ремонти.
Під час І світової війни храм у Козлові зазнав несуттєвих пошкоджень, які у 20-х роках усунули. Аж до кінця 30-х років стверджувалось, що святиня вимагає серйозного ремонту, проте обмежились лише незначними оновленнями. Від 1921 року парафію чисельністю понад дві з половиною тисячі вірних у містечку і двох селах, обслуговував о. Антоній Рокош, якого 1937 року замінив о. Михайло Завадецький. Філіальні каплиці були у Покропивній, а раніше також у Городищі, Забойках і Таурові (до їх виділення з парафії).
Під час ІІ св. війни святиня у Козлові не постраждала, проте 2 липня 1944 року її висадили в повітря німецькі війська. Після тривалих пошуків в її руїнах знайшли шанований образ Милосердного Серця Ісуса. 1945 року о. Завадецький разом із парафіянами-поляками та частиною врятованого костельного майна виїхав до Польщі. На місці знищеного костелу потім було збудовано дитячий садок (у селищі їх три).
