РОСОХОВАТЕЦЬ. Колишній костел св. Адальберта (Войтеха) (1851). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47663 Росохуватець

Вперше письмово Росохуватець (Росоховатець) згадується 1559 роком як село Росище, тоді тут проживало лише півсотні мешканців, а розвиток поселення розпочався з кінця XVIIст., після завершення татарських нападів. 1880 року село мало 862 мешканців, з них 384 були римо-католиками, а перед початком ІІсв. війни - 1357 осіб (переважно - поляків). Після війни більшість поляків виїхала до Польщі, а звідти заселили українців. Нині тут живе близько 320 селян. Росохуватець входив до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. 1851 року у Росохуватці постав філіальний костел св. Войтеха внаслідок перебудови фільваркового господарського будинку, і цього ж року у селі було утворено парафіяльну експозитуру, до якої увійшли ще чотири сусідніх села. А 11 вересня 1853 року Святіший Отець Пій ІХ надав храму відпуст у дні св. Михаїла і св. Войтеха.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: січень, 19
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Наступна дата: січень, 20
1901 - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри;
1951 - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович;
2019 - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк;

У 1858 році святиня мала, зокрема, три вівтарі та три дзвони на дзвіниці, а після ремонту була консекрована 1890 року (двома роками раніше ескпозитуру піднесли до рангу самостійної парафії). 1892 року костел отримав орган, виготовлений у Львові, а 1897 року збудували парафіяльний будинок. Під час Ісв. війни храм зазнав незначних ушкоджень та втратив дзвони, проте його відновлення та закупівля дзвонів відбулись лише 1929 року. У 1932 році старі бічні вівтарі замінили новими. Від 1933 року парафію, яка нараховувала близько 2400 вірян, охоплювала ще п'ять сіл та у різні часи мала каплиці у Беневі, Маловодах, Семиківцях і Раковці, обслуговував адміністратор о. Євгеній Пулторак.

Після ІІсв. війни костелом спочатку послуговувались греко-католики, а потім радянська влада його зачинила та використовувала як складське приміщення. 1990 року колишній римсько-католицький храм отримали знову греко-католики, які після належного ремонту освятили його як церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Усі три вівтарі та ще деяке костельне оснащення були перенесені до храму св. Йосифа в Полупанівці.

До речі, поруч будується нова церква, і не відомо, чи після її спорудження буде збережено колишній костел.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.