|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
47002 Кременець,
вул. Ліцейна
Достеменною першою писемною згадкою про Кременець вважається 1227 рік, згадується також у 1241, 1254 і 1366 роках. Магдебурзьке право отримав 1438 року. На початку 60-х років XIXст. у місті проживало понад 12600 мешканців, на початку 80-х років - близько 11 тисяч, 1931 року - 19877, у тому числі 8428 українців і 3108 поляків, нині - понад двадцять тисяч осіб. Після 1795 року Кременець був центром повіту, із радянських часів є райцентром.
В перших роках XVIIIст. кременецький староста Януш Вишневецький разом із своїм братом Міхалом фундував у Кременці місію львівських єзуїтів, віддавши ченцям занедбану греко-католицьку муровану церкву Святого Духа на місцевому ринку, яку ченці освятили під титулом св. Франциска Ксаверія. А оселились вони спочатку в переробленій на монастир дворовій будівлі у сусідньому селі Білокриниця. 1711 року Януш додатково пожертвував єзуїтам маєток Княже на кременецькому передмісті Туники вартістю понад 50 тисяч злотих та села Великі й Малі Вікнини.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: жовтень, 09 | |
| 1705 | - первісний костел св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії у Мельниці на Волині консекрував єпископ Олександр Виговський; |
| 1718 | - єпископ-помічник Львівський Фелікс Шанявський консекрував храм Пресвятої Трійці у Терновиці (Брухналі) на Львівщині; |
| 1774 | - єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький консекрував кармелітський костел св. Іллі, пророка в Луцьку; |
| 1938 | - новоспоруджений костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Литвинові на Тернопільщині освятив архієпископ Болеслав Твардовський; - новозбудований храм Воздвиження Святого Хреста у Новому Селі на Львівщині освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда; |
| 2013 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив територію під будівництво другої частини комплексу резиденції єпископа, Курії та парафіяльного будинку у Харкові; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив нові вітражі Ісуса Доброго Пастиря, Пресвятої Діви Марії, св. Йосифа, бл. Целестина, св. Йоана Павла II та св. Фаустини в костелі Божого Милосердя у Львові-Рясному; |
| Наступна дата: жовтень, 10 | |
| 1717 | - храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха; |
| 1737 | - інгрес митрополита Львівського архієпископа Миколая Вижицького до Львівської архікатедри; |
| 1775 | - архієпископ Вацлав Сераковський консекрував костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Богородчанах на Івано-Франківщині та освятив головний і бічні вівтарі; |
| 1837 | - єпископ Франциск Мацкевич консекрував костел св. Миколая у Смтричі на Хмнльниччині; |
| 1892 | - єпископ Антоній Церр консекрував костел Пресвятої Трійці у Канделі на Одещині; |
| 1906 | - о. Владислав Бандурський отримав призначення єпископом-помічником Львівським; |
| 1937 | - новоспоруджену каплицю Різдва Пресвятої Діви Марії у Джурині на Тернопільщині освятив о. Ян Дзюбан; |
| 1998 | - єпископ Станіслав Падевський став Львівським єпископом-помічником; - костел-церкву бл. Теодора Ромжі у Нижньому Коропці на Закарпатті консекрували єпископ Антал Майнек та греко-католицький владика Іван Семедій; |
| 1999 | - єпископ Рейгард Леттман з Німеччини освятив орган у Луцькій катедрі; - костел Пресвятої Трійці у Новгородці на Запоріжжі консекрував єпископ Леон Дубравський; |
| 2009 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив фундаменти костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла у Мелітополі на Запоріжжі; |
| 2020 | - новозбудований костел Преображення Господнього в Кодимі на Одещині освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив стації Хресної дороги у костелі св. Станіслава єп. мч. у Балті на Одещині; |
У 1712 році кременецькій місії єзуїтів надали статус резиденції, підпорядкувавши її спочатку луцьким ченцям, а близько 1715 року - острозьким. У 1731 році Януш і Міхал Вишневецькі пожертвували ченцям 80 тисяч злотих на будівництво мурованого комплексу споруд колегіуму та великого тринавового костелу, спорудження яких у стилі пізнього бароко розпочав цього ж року о.-єзуїт Павел Ґіжицький. Ймовірноо, проект храму, на відміну від корпусів колегії, належить придворному архітектору Санґушків Павлу Фонтані, а о. Гіжицький лише його доробив. Після завершення будівельних робіт 1743 року та оздоблення і оснащення храм під титулом Святого Духа, свв. Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки консекрував 5 червня 1746 року єпископ Луцький Франциск Кобельський.
Єзуїтський костел у Кременці отримав два ряди бічних каплиць вздовж нави, оздоблену поліхромією захристію та скарбницю, а також дев'ять дерев'яних вівтарів, головний з яких містив образ св. Ігнатія. Перед входом був парапет із п'яти поєднаних між собою кам'яних постаментів, завершених скульптурами святих. Упродовж 1760-1762 років перед фасадом храму постала тераса з високохудожньою балюстрадою з 32-х колон із тесового каменю та металевих решіток між ними. У 1768р. в центрі тераси встановили статую Діви Марії.
У 1773 році Святіший Отець Климент XIV під політичним тиском провідних католицьких монархів Європи розпустив товариство Ісуса. Після ліквідації кременецького колегіуму єзуїтів його корпуси віддали світській школі та іншим закладам, а костел мав стати осередком ще однієї парафії у місті, проте ним продовжували послуговуватись вчителі та учні навчальних закладів, у тому числі і відкритого ліцею. Разом із римсько-католицьким священником храм обслуговував також греко-католицький після того, як після 1795 року московіти відібрали його церкву на Туниках. 7 лютого 1833 року єпископ Луцько-Житомирський Михайло Півницький після ліквідації 20 серпня 1832 року царською владою францисканського монастиря (з передачею парафіяльного храму Успіння Пресвятої Діви Марії православним) віддав колишній єзуїтський костел парафії, проте весь комплекс єзуїтських споруд придбали православні, щоб розмістити тут свою семінарію. 9 березня 1835 року католикам довелось покинути костел та перенести богослужіння в невелику каплицю, облаштовану у звичайному будинку. Останки похованих у криптах святині людей православні позносили в один із відсіків підземелля та замурували.
Колишній єзуїтський костел у Кременці повернули римо-католикам 1920 року. В схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії 1921 року він згадується під титулом св. Станіслава Костки, 1923 року - св. Ігнатія Лойоли, а від 1929 року - свв. Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки. Ректорами святині, що належала відновленому ліцею, почергово служили дієцезіальні священники оо. Станіслав Дітріх, Андрій Коберський, Ян Шафранський (1925-1933рр.), Ян Свідерський та Казимир Лєнчевський. Після ІІсв. війни радянська влада облаштувала у храмі спортзал, а з падінням комуністичного режиму його віддали православним. Нині під титулом Преображення Господнього належить Православній Церкві України.
В Кременці є також нинішній парафіяльний костел св. Станіслава єп. мч., колишні храми францисканський (вже згаданий) та реформатський, цвинтарна каплиця.
Головна сторінка