Низьколизи вважаються заснованими 1783 року, проте ще 14 січня 1465 року згадуються в книгах галицького суду. У 1841р. тут проживало 131 українців, 1880 року - 510,
з них 303 українці і 195 поляків, 1900 року - 590, у тому числі 372 українців і 210 поляків, 1912 року - 747, з них 451 українців і 285 поляків, 1939 року - 470 українців і 300 поляків,
нині - менше двох сотень осіб. У 1964-1992рр. село називалось Барвінковим. Входило до Монастириського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.
Католики латинського обряду Ниськолиз належали до парафії Пресвятої Трійці в Усті-Зеленому. Якась каплиця у селі існувала ще у 1774 році, про що свідчать
тодішні протоколи візитації парафій Кукільницького деканату Львівської архідієцезії. Проте, принаймні, у середині ХІХ століття її вже не існувало, хоча село мало близько двох з половиною
сотень вірян.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
- призначений єпископом-помічником Львівським о. Стефан Рупневський (майбутній ординарій в Кам'янці-Подільському і Луцьку) висвячений на
єпископа у Кракові;
1742
- призначений Кам'янець-Подільським єпископом-ординарієм о. Миколай Дембовський, майбутній Львівський архієпископ-номінант;
Приблизно такою ж була кількість римо-католиків у Низьколизах в наступні часи до кінця 20-х років ХХ століття. Муровану каплицю у селі у модному тоді сучасному стилі
розпочали будувати 1928 року завдяки зусиллям настоятеля парафії о. Ігнатія Ракшинського коштом місцевого власника Йосифа Менцеля. Освятили новоспоруджений храм 19 жовтня 1930
року під титулом Матері Божої Святого Розарію. Після цього чисельність католиків латинського обряду у селі впродовж тридцятих років збільшилась на півсотні осіб.
Джерело фотознімка: Петро Грушко
Не відомо, чи в радянські часи якось послуговувались зачинененою каплицею у Низьколизах, оскільки постала вона на окремому пагорбі на певній відстані від села, що робило
незручним її використання. Нині колишній римсько-католицький храм перебуває у стані руїни.
Головна сторінка