УСТЯ-ЗЕЛЕНЕ. Костел Пресвятої Трійці (1718 - 1735). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48341 Устя-Зелене

Вперше згадується Устя-Зелене (Горожане, Ружане) у 1436 та 1438 роках, є згадки також у 1443, 1448, 1461, 1464 і 1467 роках. 1548 року отримало магдебурзьке право, від 1564 року було центром староства. У 1880р. у містечку проживало 2464 мешканців (1352 українців, 828 німців і 2894 поляків), нині село має менше шести сотень осіб. Входило до Монастириського району, а а від 2020 року є частиною Чортківського.

У місцевому замку у другій половині XVIст. існувала мурована каплиця свв. Якова та Анни. 16 травня 1579 року в Усті-Зеленому заснували парафію коштом власника містечка Миколая Мєлецького. Парафіяльний костел згадується у 1600 і 1623 роках. 1718 року цей чи наступний дерев'яний храм описується як старий і непридатний для богослужінь, мав він каплицю фундації Мавриція Курдвановського, три вівтарі (головний Пресвятої Трійці та бічні Матері Божої Ченстоховської і св. Анни) та дзвіницю із трьома дзвонами.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 19
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Наступна дата: лютий, 20
1701 - інгрес до Львівської архікатедри архієпископа-митрополита Львівського Константія Зелінського;

Цього ж, 1718 року в Усті-Зеленому за кошти власника сусіднього села Лядське, яке входило до парафії, Ієроніма Дунін-Голавінського розпочалось спорудження мурованого костелу, наріжний камінь якого освятив 29 вересня єпископ-помічник Львівський Ян Шанявський. А консекрував храм під титулом Пресвятої Трійці 1735 року єпископ-помічник Краківський Міхал Куницький за дозволом єпископа Самуеля Гловінського. У 1741р. костельний терен оточили муром, збудували муровану дзвіницю із чотирма дзвонами. Згадуються також дерев'яні головний вівтар фундації Антонія Потоцького, оздоблений настоятелем о. Михайлом Шмідзінським, та два бічних св. св. Архангела Михаїла і свв. Петра і Павла.

Фотознімок: Andrii Bondarenko

Впродовж наступних років святиня в Усті-Зеленому отримала досить багате спорядження. Станом на 1766 рік храм було частково відремонтовано, містив він вже п'ять вівтарів, головний з яких містив чудотворний образ Матері Божої Ченстоховської. Дзвіниця мали три дзвони. Її та орган було відремонтовано 1780 року. 1825 року головний вівтар окрім згаданої вже ікони Матері Божої Ченстоховської містив образи Матері Божої Непорочної та Пресвятої Трійці, а чотири бічні - свв. Петра і Павла, св. Михаїла Архангела, св. Франциска Ксаверія і св. Йосифа.

Джерело фотознімка: castles.com.ua

Від середини ХІХ століття парафію в Усті-Зеленому, яка налічувала понад півтори тисячі вірян та охоплювала майже два десятки населених пунктів, обслуговував настоятель о. Рафаель Стшетельський, якого 1883 року замінив адміністратор, а потім настоятель о. Андрій Конечний (колишній вікарій). У 1909р. настоятелем став о. Ігнатій Ракшинський, який духовно опікав приблизно дві з половиною тисяч вірних аж до 1936 року. Завдяки його зусиллям, зокрема, відновили та освятили 1925 року головний вівтар. Наприкінці 30-х років парафія мала філіальні каплиці у Кремидові, Лядському (193?р.), Низьколизах, Озерці і Тростянцях.

Фотознімок: Andriy Senko

У лютому 1944 року через загрозу нападу вояків УПА настоятель в Усті-Зеленому (від 1936 року) о. Петро Соколовський разом із частиною костельного майна та парафіянами переїхав до Станіславова (Івано-Франківська), звідки пізніше репатріював до Польщі. Зачинений радянською владою костел використовували як зерносховище. У 1991 році колишню святиню повернули місцевим римо-католикам, які 1994 року розпочали її ремонт.

Устя-Зелене обслуговують дієцезіальні священники з парафії Матері Божої Святого Скапулярія у Бучачі.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.