КАЧАНІВКА. Костел св. Архангела Михаїла (1796 - 1798). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47852 Качанівка

Перша згадка про село Качанівка датується 1564 роком (за іншими даними - 1546 роком). Близько 1300 мешканців проживає тут нині.

У 1792 році у Качанівці створено капеланію коштом І. Любомирської. У 1796-1798 роки її коштом та парафіян споруджено мурований костел. У 1807 році було засновано парафію. 22 травня 1827 року архієпископ Андрій Анквич консекрував місцевий храм. 1908 року о. С. Ющак власним коштом відремонтував інтер'єр святині. У 1920 році костел було відновлено ззовні. У 1930 та 1937 роках відбулись чергові відновлення храму.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 22
1726 - рукоположений в священники майбутній єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський;
1902 - рукоположений в священники майбутній Апостольський адміністратор Тираспольський єпископ Олександр Фрізон;
Наступна дата: лютий, 23
1872 - о. Франц Цоттман призначений єпископом-ординарієм Тираспольським;
2003 - єпископ Ян Ольшанський помер у Кам'янець-Подільському, похований у підземеллі місцевої катедри;
2013 - єпископ Бронісла Бернацький освятив каплицю Бога Отця Предвічного в Одесі-Іллічівці;
2023 - в Кам'янець-Подільській катедрі відбулась І сесія його беатифікаційного процесу єпископа Яна Ольшанського;

У 1942-1944 роках тут працював вікарієм відразу після священичих свячень майбутній єпископ Кам'янець-Подільський Ян Ольшанський. З 1944 по 1990 рік святиня використовувлась як колгоспний склад. 18 вересня 1991 року єпископ Ольшанський реконсекрував костел.

Качанівку обслуговують дієцезіальні священники з парафії св. Софії у Підволочиськах.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.