Перша згадка про Полупанівку датується 1580 роком, проте поселення вважається заснованим у XIII столітті. 1914 року в селі проживало 1320 жителів, 1931 року - 1402,
у тому числі приблизно 80% поляків і 18% українців, нині - близько тисячі осіб. Село колишнього Підволочиського району тепер входить до Тернопільського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. У 50-х роках ХІХ століття їх було
понад шість сотень, а наприкінці цього століття - вже понад дев'ять сотень вірних. Філіальний мурований костел Опіки св. Йосифа у Полупанівці збудували та освятили 1894 року,
в ньому скалатські душпастирі звершували богослужінні кожні два тижні.
Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
- в Лує (Острогівка) Самарської губернії Росії народився майбутній єпископ-ординарій Тираспольський Йосиф Кесслер;
1995
- у головному вівтарі костелу св. Йосифа у Чечельнику на Вінничині урочисто встановлено чудотворний образ Матері Божої Ченстоховської XVIII століття;
А коли чисельність римо-католиків у Полупанівці перевищила тисячу осіб, 1913 року тут було засновано пафіяльну експозитуру у складі лише цього села, а обслуговувати
її став о. Франциск Балут. І світова війна не завдала шкоди полупанівському храму. Від початку 20-х років експозитом служив о. Йосиф Блотніцький, якому вдалось завдяки добрим
стосункам із місцевим землевласником підтримувати належний стан святині, зокрема, 1921 року було розписано її інтер'єр та відновлено вівтарі. Так, костел був надто малим для великої
кількості вірян, мав проблеми із заволоженням через недостатність вентиляції, проте це не завадило 1925 року піднести експозитуру до рангу самостійної парафії, до якої приєднали
також Старий Скалат зі своєю каплицею. Перед ІІ світовою війною парафія нараховувала майже дві з половиної тисячі вірних.
У 1945-1946 роках парафії в Полупанівці та Хмелиськах ообслуговував о. Петро Собкович, який виїхав до Польщі 23 червня 1946 року. До 1957 року полупанівськими
вірянами опікувався о. Броніслав Мірецький із парафії Різдва св. Йоана Хрестителя у Галущинцях, після чого вони самі збирались в костелі для молитви.
Близько 1963 року храм радянська влада перетворила на похоронне бюро, а 1982 року - на краєзнавчий музей. Майже все оснащення святині було спалене. 1989 року колишній костел
повернули місцевим римо-католикам, які у 1990-1991 роках грунтовно його перебудували на сучасний храм св. Йосифа.
Strona główna