Поселення існувало ще до татаро-монголів, після нападу яких уцілілі мешканці перейшли на терени нинішнього Скалату, а згодом частково повернулись, відновивши село під назвою
Старий Скалат. У документах зустрічається з І половини XVI століття. 1870 року тут проживало 1408 мешканців, 1880 року - 1624, 1939 року - близько 2400, з яких 75% були поляками,
нині - понад тисяча осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року стало частиною Тернопільського.
Місцеві віряни належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті, проте більш охоче, ніж парафіяльний, відвідували
храм Опіки св. Йосифа у розташованій поруч Полупанівці. В середині ХІХ століття їх чисельність становила менше дев'яти сотень
вірних, наприкінці - понад 1200, а на початку другого десятиліття ХХ століття - понад 1400 осіб. Тоді ж і постала у Старому Скалаті мурована каплиця.
Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Споруджену у 1910-1911 роках в Старому Скалаті філіальну муровану каплицю 23 червня 1912 року освятив під титулом бл. Якова Стрепи єпископ
Владислав Бандурський. Приблизно тоді архієпископ Йосиф Більчевський подарував святині для вівтаря образ блаженного архієпископа Якова Стрепи.
1929 року село нарешті перевели до полупанівської парафії, проте ще навіть наприкінці 30-х років оснащення каплиці залишалось дуже скромним. Її вівтар містив окрім вже згаданої ікони бл.
Якова Стрепи дві дерев'яні скульптурки святих Петра і Павла, був орган кінця XIX століття та ще кілька предметів костельного інвентаря. Мурована дзвіниця мала один дзвін 1922 року.
Після ІІ світової війни каплицю у Старому Скалаті до 1958 року обслуговував о. Броніслав Мірецький із парафії Різдва св. Йоана Хрестителя у Галущинцях,
а пізніше віряни самі збирались у ній для молитви, поки 1983 року радянська влада не зробила з неї шкільний склад. Повернули колишній храм римо-католикам 1990 року. У 1995-1997 роках
його перебудували на костел бл. Якова Стрепи.
Strona główna