|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
47862 Тарноруда
Тарноруда постала ще у середині XIVст., отримала магдебурзьке право 1583 року. Правобережна стала самостійним поселенням лише наприкінці XVIIIст., коли кордон по Збручу відділив її від лівобережної. У 1880 році тут проживало сім з половиною сотень мешканців, 1943 року - 363, нині ж - лише близько двох десятків осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року стало частиною Тернопільського.
Парафія у єдиній Тарноруді існувала, принаймні, від XVII століття, проте 1783 року для прикордонників та митних чиновників у правобережній Тарноруді довелось створити окрему капеланію, приблизно тоді ж і збудували тут перший (дерев'яний) костел. 28 червня 1784 року капеланія перейшла з Кам'янець-Подільсько дієцезії до Львівської архідієцезії.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 05 | |
| 1718 | - о. Станіслав Гозій, майбутній ординарій Кам'янець-Подільський, призначений єпископом-помічником у Перемишлі; |
| 1897 | - в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі висвячений на єпископа о. Кароль Недзялковський, майбутній ординарій Луцько-Житомирський; |
| 1991 | - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Політанках на Вінничинеі консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
| 2009 | - єпископ Віталій Скомаровський освятив новооблаштовану каплицю св. Миколая у Зеремлі на Житомирщині; |
| Наступна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - новозбудований костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Лукаш Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
Вже через шість років храм у Тарноруді перебував у поганому технічному стані та вимагав ремонту, проте лише 1816 року тут було завершено спорудженння мурованої святині, здійснене коштом Єлизавети Любомирської (з Чарторийських). 25 травня 1827 року цей храм освятили під титулом св. Станіслава єп. мч. Тоді він мав три вівтарі - головний із образами св. Станіслава єп. мч., Матері Божої Святого Розарію і Христа Милосердного та бічні, присвячені св. Антонію Падевському і св. Єлизаветі. Відомо, що 1830 року костел перебував у доброму стані.
У 1887-1888 роках капеланія у Тарноруді стала самостійною парафією, що охопила ще п'ять сусідніх сіл, мала понад 1600 вірян та від середини ХІХст. обслуговувалась настоятелем о. Климентієм Постемпським, якого 1891 року замінив о. Михайло Кордецький. Завдяки зусиллям останнього 1906 року костел було відремонтовано, а також пізніше проведено інші дрібні ремонти. У 1936-1938 роках відбулись чергові ремонтно-будівельні роботи у святині. І світова війна не завдала суттєвої шкоди храму, проте у 20-х та першій половині 30-х роках стан не відремонтованого після війни костелу поступово погіршувався.
У 1936 році відновили головний вівтар святині у Тарноруді та збудували частину мурованого огородження прикостельного терену, а у 1937-1938 роках, завдяки зусиллям нового настоятеля (тоді ще адміністратора) парафії о. Йосифа Вальчака храм було відновлено ззовні та всередині. Наприкінці 30-х років тарнорудська парафія налічувала понад вісім сотень вірних, охоплюючи додатково ще три навколишні села, та мала філіальні костели у Малій Луці і Турівці. О. Вальчак разом із частиною костельного майна виїхав до Польщі в травні 1945 року, віддавши ключ від святині греко-католикам, які під час ІІ світовї війни також проводили тут свої богослужіння.
Ймовірно, що пізніше радянська влада храм зачинила, проте зберігся він у порівняно непоганому стані (разом із значною частиною спорядження) та був повернений римо-католикам 1990 року. Залишились також навколокостельна огорожа (частково), мурована дзвіниця та скульптура св. Яна Непомуцького, фундована 1805 року місцевим капеланом о. Водзіцьким. 17 липня 1990 року храм освятив тоді ще єпископ Мар'ян Яворський.
Тарноруду обслуговують дієцезіальні священники з парафії св. Софії у Підволочиськах, а святинею, як і під час війни, послуговуються дві невеличкі місцеві спільноти - римсько-католицька і греко-католицька.
Головна сторінка