|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
47862 Тарноруда
Тарноруда постала ще у середині XIVст., отримала магдебурзьке право 1583 року. Правобережна стала самостійним поселенням лише наприкінці XVIIIст., коли кордон по Збручу відділив її від лівобережної. У 1880 році тут проживало сім з половиною сотень мешканців, 1943 року - 363, нині ж - лише близько двох десятків осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року стало частиною Тернопільського.
Парафія у єдиній Тарноруді існувала, принаймні, від XVII століття, проте 1783 року для прикордонників та митних чиновників у правобережній Тарноруді довелось створити окрему капеланію, приблизно тоді ж і збудували тут перший (дерев'яний) костел. 28 червня 1784 року капеланія перейшла з Кам'янець-Подільсько дієцезії до Львівської архідієцезії.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: maj, 13 | |
| 1881 | - номінований єпископом-помічником Львівським з титулярним престолом в Трапезополісі о. Северин Моравський; |
| 1883 | - отримав єпископське свячення у Санкт-Петербурзі з рук Влоцлавського ординарія Олександра Бересьнєвіча о. Симон Козловський, номінований ординарієм Луцько-Житомирським; |
| 1989 | - майбутній єпископ о. Рафал Керницький освятив повернений костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках на Львівщині; |
| 2012 | - каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові проголошено санктуарієм Матері Божої Фатімської; |
| 2017 | - о. Едварда Каву призначено єпископом-помічником Львівської архiдієцезії; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті та архієпископ Мечислав Мокшицький в санктуарії Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині коронували скульптуру Фатімської Матері Божої коронами, освяченими Папою Римським Франциском; - повністю збудований та оснащений костел Святої Родини у Харкові консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк за участю єпископа Мар'яна Бучека, а також освятив нову скульптуру Пресвятої Богородиці на подвір'ї храму; |
| 2018 | - єпископ Едуард Кава в санктуарії Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині
освятив скульптури Ангела Миру і Фатімських трьох пастушків; - єпископ Леон Малий освятив капличку св. Йоана з Непомук, встановлену поблизу костелу св. Йоана Непомуцького у Боянах на Буковині; |
| Następna data: maj, 14 | |
| 1911 | - єпископ Владислав Бандурський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії Кам‘янці-Бузькій на Львівщині; |
| 1974 | - у Клайпеді (Литва) народився майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас; |
| 2016 | - єпископ Антал Майнек освятив у Рахові на Закарпатті на подвір'ї костелу св. Йоана Непомуки пам'ятну дошку на честь осіб, які протистояли знесенню храму в радянські часи; |
| 2022 | - архієпископ Мечислав Мокшицький передав санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію в Полупанівці на Тернопільщині мощі бл. Матері Єлизавети Рози Чацької; |
Вже через шість років храм у Тарноруді перебував у поганому технічному стані та вимагав ремонту, проте лише 1816 року тут було завершено спорудженння мурованої святині, здійснене коштом Єлизавети Любомирської (з Чарторийських). 25 травня 1827 року цей храм освятили під титулом св. Станіслава єп. мч. Тоді він мав три вівтарі - головний із образами св. Станіслава єп. мч., Матері Божої Святого Розарію і Христа Милосердного та бічні, присвячені св. Антонію Падевському і св. Єлизаветі. Відомо, що 1830 року костел перебував у доброму стані.
У 1887-1888 роках капеланія у Тарноруді стала самостійною парафією, що охопила ще п'ять сусідніх сіл, мала понад 1600 вірян та від середини ХІХст. обслуговувалась настоятелем о. Климентієм Постемпським, якого 1891 року замінив о. Михайло Кордецький. Завдяки зусиллям останнього 1906 року костел було відремонтовано, а також пізніше проведено інші дрібні ремонти. У 1936-1938 роках відбулись чергові ремонтно-будівельні роботи у святині. І світова війна не завдала суттєвої шкоди храму, проте у 20-х та першій половині 30-х роках стан не відремонтованого після війни костелу поступово погіршувався.
У 1936 році відновили головний вівтар святині у Тарноруді та збудували частину мурованого огородження прикостельного терену, а у 1937-1938 роках, завдяки зусиллям нового настоятеля (тоді ще адміністратора) парафії о. Йосифа Вальчака храм було відновлено ззовні та всередині. Наприкінці 30-х років тарнорудська парафія налічувала понад вісім сотень вірних, охоплюючи додатково ще три навколишні села, та мала філіальні костели у Малій Луці і Турівці. О. Вальчак разом із частиною костельного майна виїхав до Польщі в травні 1945 року, віддавши ключ від святині греко-католикам, які під час ІІ світовї війни також проводили тут свої богослужіння.
Ймовірно, що пізніше радянська влада храм зачинила, проте зберігся він у порівняно непоганому стані (разом із значною частиною спорядження) та був повернений римо-католикам 1990 року. Залишились також навколокостельна огорожа (частково), мурована дзвіниця та скульптура св. Яна Непомуцького, фундована 1805 року місцевим капеланом о. Водзіцьким. 17 липня 1990 року храм освятив тоді ще єпископ Мар'ян Яворський.
Тарноруду обслуговують дієцезіальні священники з парафії св. Софії у Підволочиськах, а святинею, як і під час війни, послуговуються дві невеличкі місцеві спільноти - римсько-католицька і греко-католицька.
Strona główna