|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
48137 Іванівка
Село Іванівка відоме від 1428 року, згадане також 1576 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало дві тисячі мешканців, більшість з яких були українцями. У 1946-1947 роках зі села переселено до Польщі близько двох сотень поляків, а замість них поселили привезених із Польщі (Лемківщина, Підляшшя, Холмщина) українців. Нині Іванівка налічує майже 1600 селян. Належала до Теребовельського району, а від 2020 року входить до Тернопільського.
Католики латинського обряду села належали до парафії у Теребовлі. 1893 року було закладено фундамент філіального мурованого костелу, спорудження якого здійснювалось коштом вірян та завдяки фінансовій допомозі Фонду Будівництва Каплиць і місцевої власниці Флорентини з Дзєдушицьких Ценської. Вже 1894 року храм, в основному, був споруджений, проте продовжував добудовуватись ще наступного року, а його освячення відбулось 1896 року.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: sierpień, 09 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: sierpień, 10 | |
| 1799 | - закладено наріжний камінь костелу св. Анни і св. Йоахима у Хусті на Закарпатті; |
| 2006 | - єпископ Мар’ян Бучек в костелі Різдва св. Йоана Хрестителя у Мостиськах на Львівщині освятив пам'ятну таблицю багаторічного душпастира о. Казимира Мончинського; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Пресвятої Трійці в Івано-Франковому на Львівщині освятив та
коронував вірну копію чудотворної ікони Матері Божої Янівської; - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Преображення Господнього у Сарнах на Рівненщині освятив дзвін, подарований сім’єю Горошкевичів та колишніми парафіянами Гути Степанської; |
| 2021 | - о. Гжегож Кіда в костелі св. Лаврентія у Хирові на Львівщині освятив нову скульптуру св. Лаврентія; |
Наступого, 1897 року в Іванівці було утворено парафіяльну експозитуру, до якої увійшла також Глещава. 1912 року понад 1700 вірян обслуговував експозит о. Станіслав Кавецький. У 1925 році у селі постала самостійна парафія, яка охопила окрім Глещави також сусідню Лозівку з філіальною мурованою каплицею 1922 року. Костел тоді ж покрили бляхою, придбали дзвін та образ до головного вівтаря. Храм мав ще два бічні вівтарі - Матері Божої та Пресвятого Серця Ісуса (усі були дерев'яними). Від 1933 року 1300 вірних перебували під опікою адміністратора о. Яна Шуля.
У березні 1944 року іванівський душпастир о. Францішек Наперач покинув село після нападу бойовиків УПА (врятувався, переховуючись на горищі костелу). Його наступник о. Казимир Білоус переїхав до Теребовлі у грудні 1944 року, коли був поранений під час упівського нападу на Лозівку. Після репатріації парафіян-поляків костел зачинили перетворивши його спочатку на зерносховище, а потім - на спортивний зал. Після падіння комуністичного режиму колишній римсько-католицький храм передали православним, які його відремонтували та добудували купол. І нині він є церквою Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України.
Strona główna