Лозівка відома від 1785 року, була присілком Плебанівки. Велика земельна власність належала парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі,
доходи від її експлуатації йшли на утримання Львівської капітули, а потім - єпископа-помічника у Львові. 1 квітня 1927 року стала самостійним селом. Нині тут проживає лише трохи
більше сотні мешканців. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.
Католики латинського обряду Плебанівки та її присілка Лозівка належали до вже згаданої парафії у Теребовлі. У схематизмах вони подаються разом аж до 1901 року,
коли вперше занотовано кількість вірян окремо у Лозівці, що становила дві сотні осіб. А від 1907 року Лозівка там згадується як окремий населений пункт.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: січень, 18
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Перед І світовою війною чисельність римо-католиків у Лозівці перевищила 280 вірян. 1925 року вони перейшли до новоутвореної парафії св. Станіслава єп. мч. в
Іванівці. Але раніше, 1922 року у Лозівці у четвертій частині мурованого будинку, що належав теребовельській парафії, в якому містились світлиця Товариства народних шкіл, загальна школа
та житло учителя, було облаштовано та освячено каплицю площею 10x6 метрів, в якій іванівські священники раз на місяць звершували богослужіння. Вона мала один дерев'яний вівтарик із образом
Матері Божої Неустанної Допомоги. Кількість вірних у селі у міжвоєнний період залишалась на рівні 230-250 осіб.
Джерело фотознімка: Петро Грушко
У радянські часи зачинену каплицю у Лозівці (ймовірно, разом із усім будинком) використовували як колгоспний склад, а потім там був дитячий садок. 1992 року колишню римсько-католицьку святиню
отримали греко-католики, які після ремонту послуговуються нею як каплицею Вознесіння Господнього. Поряд із нею є скульптура Ісуса Христа. Станом на 2012 рік протилежну частину будинку займав
фельдшерський пункт.
Головна сторінка