СЕМЕНІВ. Колишній костел без титулу (1900 - 1906). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48108 Семенів

У документах Семенів вперше згадується 1433 року, далі - у 1469 та 1492 роках. Є також згадки 1559, 1565 та 1570 року. Якийсь час село належало василіанському монастирю у Теребовлі. 1880 року тут проживало понад сім сотень селян, з яких римо-католиків - менше трьох сотень, нині ж чисельність населення становить близько п'яти з половиною сотень. Семенів входив до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села, кількість яких із середини ХІХ століття до початку ХХ столітя зросла від 170 до 250 вірних, належали до парафії у Теребовлі. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть власником Семенова став Йосиф Козєбродський, який пожертвував для спорудження філіального храму земельну ділянку та значну суму грошей. Фундамент святині заклали 1900 року, а її спорудження за дещо зміненим типовим проектом львівського архітектора Тадеуша Обмінського тривало до 1906 року.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: квітень, 22
1765 - о. Ігнатій Оссолінський, майбутній ординарій Київський, призначений коад'ютором з правом наступництва ординарія Баківського Станіслава Єзєрського;
- майбутній єпископ Луцький о. Фелікс Турський призначений правлячим єпископом Холмським;
1922 - освячено головний вівтар костелу Пресвятої Трійці у Старому Селі на Львівщині;
2004 - призначено Апостольським нунцієм в Україні архієпископа Івана Юрковича;
Наступна дата: квітень, 23
1719 - у Кракові єпископ-помічник Краківський Михаїл Шембек рукоположив в єпископи о. Станіслава Гозія, майбутнього ординарія Кам'янець-Подільського;
1736 - єпископ Київський Самуель Ожга консекрував новозбудований храм св. Миколая і св. Софії у Тисмениці на Івано-Франківщині;
1753 - єпископ Миколай Дембовський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Збрижі на Хмельниччині;
1933 - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував відновлений після пошкоджень Ісв. вівйни костел Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
1996 - освятили залитий фундамент костелу св. Емеріха у Великому Бичкові на Закарпатті;
2005 - єпископ Станіслав Падевський освятив ікону св. Адальберта (Войтеха) у присвяченій цьому святому каплиці у Новомосковську на Дніпропетровщині;
2017 - звершено першу післявоєнну Месу у костелі cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині;

До будівництва костелу долучились теребовельський катехит (від 1904 року) о. Валентин Пухала, невідомий доктор Соха, а також влада і мешканці Семенова та навколишніх сіл. 18 березня 1907 року новозбудований храм було освячено. У міжвоєнний період спорудили тимчасову дзвіницю з єдиним дзвоном. Але парафія постала аж у 1937 році. Її першим адміністратором став о. Бруно Покорний, а налічувала вона менше тисячі вірних, більшість яких проживала в сусідніх селах. У 1944 року о. Покорний переїхав до Теребовлі, а потім разом із парафіянами-поляками виїхав до Польщі.

У 1946 році радянська влада костел зачинила, а від 1949 року використовувала його як склад ялинкових прикрас. 1988 року колишню римсько-католицьку святиню отримала громада Автокефальної Української Православної Церкви. Після ремонту і часткової перебудови вона стала їхньою церквою свв. Апп. Петра і Павла. 12 липня 2009 року єпископ Нестор освятив виконані 2008 року внутрішні розписи храму, а в квітні 2010 року було збудовано надбрамну дзвіницю. Нині святиня належить Православній Церкві Уккраїни.

СВЯТИНІ,
ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.
Фільми