WIŚNIOWCZYK. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1853 - 1871). Tarnopolski obw., Tarnopolski r-n

48142 Вишнівчик

Вишнівчик як село вперше згадується у документі 1395 року, а від 1533 року вже є приватним містечком, статус якого зберігся до 1781 року. Є також згадка 1564 року та 1602 року, коли містечко нібито отримало магдебурзьке право. 1880 року село мало 2220 мешканців, у тому числі 1039 греко- і 802 римо-католиків, 1900 року - 2363, з них 1079 греко- і 859 римо-католиків, нині - понад шість сотень осіб. Входило до Теребовельського району, а 2020 року - до Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Вишнівчику постав, ймовірно, у другій половині XVIст. коштом місцевих власників Маковецьких, проте на початку наступного століття його знищили татари. Храм не відновлювали понад століття, а богослужіння відбувались у замковій каплиці.

У другій половині XVIIст. ця каплиця у Вишнівчику стала місцем культу чудотворного образу Матері Божої, перенесеного з будинку українця Микити Галамая. Проте замкова святиня не надавалась для повноцінного паломництва вірних, тому 8 травня 1737 року родина тодішніх власників Солтиків підписала фундаційний акт парафії та костелу, затверджений архієпископом Миколаєм Вижицьким 24 січня 1738 року. Після цього розпочалось спорудження дерев'яного костелу за межами замку, яке завершилось його консекрацією під титулом св. Каетана архієпископом Вижицьким у п'яту неділю великоднього періоду 1740 року. А 1 липня 1742 року до цього костелу урочисто внесли чудотворний образ із замкової каплиці.

Храм у Вишнівчику мав дві вежі, три вівтарі, орган та інше оснащення, а цвинтар довкола нього був огорожений муром. В один із бічних вітарів 1747 року урочисто помістили визнаний чудотворним привезений із Польщі образ Христа Скорботного, який тут став наступним об'єктом вшанування численних паломників. 1827 року занотовано недавній ремонт інтер'єру костелу, будівництво мурованої дзвіниці та присвячення двох каплиць храму Христу Скорботному і св. Франциску.

7 вересня 1853 року настоятель парафії у Вишнівчику о. Михайло Завістовський розпочав будівництво мурованої святині коштом парафіян, а також землевласників Чарторийських та Охоцьких. У 1869 році новоспоруджений храм вже консекрували (під іншим титулом - Успіння Пресвятої Діви Марії), проте будівельні роботи продовжувались до 1871 року. Костел зазнав суттєвих пошкоджень під час І світової війни, але ремонтні роботи у двадцятих роках обмежились лише стабілізаційними заходами, а частково продовжились у 30-х роках, наприкінці яких відновили також головний та бічний вівтарі. Храм мав чотири вівтарі (головний з образом Матері Божої з Дитятком та бічні Христа Скорботного, св. Франциска і Пресвятого Серця Божого), орган та інше значне спорядження.

Від 1934 року парафією у Вишнівчику, що охоплювала до трьох тисяч вірян не тільки у Вишнівчику, але ще й у семи сусідніх селах з каплицею у Доброполі, опікувався настоятель о. Ян Піпуш. На початку березня 1945 року він виїхав до Польщі, забравши зі собою найцінніше костельне оснащення. Храм спочатку відійшов греко-католикам, але наприкінці 40-х років радянська влада його зачинила та стала використовувати як зерносховище та склад хімдобрив, а у другій половині 80-х років суттєво зруйновану колишню римсько-католицьку святиню було засипано сміттям. 1991 року будівлю знову отримали греко-католики, які після ремонту та часткової перебудови послуговуються нею досі як церквою Різдва Пресвятої Богородиці.