ВИНЯТИНЦІ. Колишній костел Матері Божої Неустанної Допомоги (1912 - 1930). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48660 Винятинці

Перша документальеа згадка про Винятинці датується 1566 роком. У 1880 році у селі проживало 1822 мешканців (1743 українців і 79 поляків), 1900 року - 2113, 1910 року - 1932, 1921 року - 1632, 1931 року - 1917, нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Винятинські католики латинського обряду спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. Їх чисельність у середині ХІХ століття не перевищувала 170, наприкінці цього століття зросла до майже двох з половиною сотень вірян, а 1908 року, коли коли село вперше у схематизмах Львівської архідієцезії подається у складі парафіяльної експозитури у Щитівцях, - вже 360.

У 1906 році у Винятинцях у приватному будинку Яблонських було облаштовано каплицю, і тоді ж завдяки ініціативі та зусиллям щитівського експозита о. Теодора Касперського утворено кальварію Ісуса Христа та Матері Божої за зразком тієї, що в Кальварії Зебжидовській. Хоча каплиці кальварії продовжували будуватись, проте вже у наступних роках 15 серпня сюди приходили та приїжджали десятки тисяч паломників із навколишніх парафій та Буковини.

У схематизмі 1908 року вперше згадується 1905 роком храм у Винятинцях, збудований коштом Ванди Борковської Яблоновської та вірян. А 1912 року у селі відбулись дві знакові події: освячення під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги ще незавершеного мурованого костелу, спорудженого за кошти Ольги Яблоновської Брикчинської і вірних, та заснування парафіяльної експозитури, до якої увійшло ще чотири села із каплицями у Зозулинцях, Колодрібці, Новосілці-Костюковій і Синькові. Щодо храму, то цілком ймовірно, що постав він за одним із типових (можливо, змінених) проектів львівського архітектора Тадеуша Обмінського, виготовлених 1903 року на замовлення архієпископа Йосифа Більчевського. Оскільки його фундатором подається інша особа, ніж у випадку святині 1905 року, то, швидше за все, тоді йшлось про каплицю кальварії, а костел почали будувати пізніше, можливо, на початку 10-х років.

У міжвоєнний період та аж до 1943 року винятинську експозитуру чисельністю близько тисячі осіб, яка не пізніше 1928 року стала самостійною парафією, продовжував обслуговувати о. Касперський. Знову ж таки, завдяки його зусиллям та фінансовій допомозі сина Ольги, Бенедикта Брикчинського костел станом на 1930 рік було добудовано. В радянські часи зачинений храм використовували як складське приміщення і, схоже, ним досі послуговуються для складування дров, сільськогосподарської продукції та іншого.