47260 Богданівка
Перша письмова згадка про село датується 1598 роком, а його назву пов'язують із іменем Богдана Хмельницького, який тут перебував під час походу на Зборів. У 1880 році мало 458 мешканців, з яких 240 були греко- і 201 - римо-католиками, 1921 року - 673, а нині - близько двох сотень осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Католики латинського обряду Богданівки належали до парафії св. Йосифа в Озерній. За переказами, вони послуговувались дерев'яною греко-католицькою церквою св. Анни, яка, нібито, спочатку була латинською каплицею, що, правда, не підтверджується церковними джерелами. Ймовірно, у 90-х роках ХІХ століття власник земель у Богданівці та сусідніх Білківцях Геронім Сікора збудув каплицю-усипальницю, яка відтоді і до 1913 року служила вірянам цих двох сіл, але це теж не зафіксовано у церковних документах.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: травень, 13 | |
1881 | - номінований єпископом-помічником Львівським з титулярним престолом в Трапезополісі о. Северин Моравський; |
1883 | - отримав єпископське свячення у Санкт-Петербурзі з рук Влоцлавського ординарія Олександра Бересьнєвіча о. Симон Козловський, номінований ординарієм Луцько-Житомирським; |
1989 | - майбутній єпископ о. Рафал Керницький освятив повернений костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках на Львівщині; |
2012 | - каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові проголошено санктуарієм Матері Божої Фатімської; |
2017 | - о. Едварда Каву призначено єпископом-помічником Львівської архiдієцезії; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті та архієпископ Мечислав Мокшицький в санктуарії Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині коронували скульптуру Фатімської Матері Божої коронами, освяченими Папою Римським Франциском; - повністю збудований та оснащений костел Святої Родини у Харкові консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк за участю єпископа Мар'яна Бучека, а також освятив нову скульптуру Пресвятої Богородиці на подвір'ї храму; |
2018 | - єпископ Едуард Кава в санктуарії Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині
освятив скульптури Ангела Миру і Фатімських трьох пастушків; - єпископ Леон Малий освятив капличку св. Йоана з Непомук, встановлену поблизу костелу св. Йоана Непомуцького у Боянах на Буковині; |
Наступна дата: травень, 14 | |
1911 | - єпископ Владислав Бандурський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії Кам‘янці-Бузькій на Львівщині; |
1974 | - у Клайпеді (Литва) народився майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас; |
2016 | - єпископ Антал Майнек освятив у Рахові на Закарпатті на подвір'ї костелу св. Йоана Непомуки пам'ятну дошку на честь осіб, які протистояли знесенню храму в радянські часи; |
2022 | - архієпископ Мечислав Мокшицький передав санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію в Полупанівці на Тернопільщині мощі бл. Матері Єлизавети Рози Чацької; |
У 1909 році завдяки зусиллям озерянського настоятеля о. Томаша Горечого у Богданівці постав комітет будівництва костелу, цього ж та наступного року звозили будівельні матеріали, а в квітні 1910 року розпочали закладку фундаменту. Ймовірно, що цього ж року було освячено наріжний камінь храму. Споруджувався він за участю архітектора Ф. Ставарського та інженера Я. Ланцуцького коштом не тільки місцевих вірних, але й також заможних жертводавців із інших сіл та із залученням пожертв урядових установ і Львівської курії (кошторис становив близько 40 тисяч австрійських корон).
Завершення будівництва та освячення мурованого костелу в Богданівці, за переказами, відбулось у 1914 році, коли встановили вікна, двері і тимчасовий вівтар, але схематизми Львівської архідієцезії датують храм 1912 роком. Розпочаті ще цього ж, 1912 року зусилля щодо заснування у селі самостійної парафії увінчались успіхом лише у 1934 році. До неї увійшло ще п'ять сусідніх сіл із загальною чисельністю сім-вісім сотень вірян. Парафія мала лише одну філіальну каплицю у неіснуючому нині селі Конопниця, споруджену у другій половині 30-х років. Обслуговував парафіян від 1935 року адміністратор о.-емерит Кароль Людмильський, якого 1939 року замінив о. Ян Вальнічек. Храм містив збережений донині один (головний) вівтар із образом Матері Божої Святого Скапулярію.
У 1944 році віряни-поляки разом із своїм тодішнім душпастирем о. Станіславом Кусяком виїхали до Польщі, забравши зі собою частину костельного майна. Церкву та каплицю-усипальницю Сикорів знищили німці під час війни, але костел уцілів та в післярадянський час був переданий греко-католикам. 1991 року вони добудували окрему дзіницю, а 2004 року - купол на храмі замість сигнатурки. І тепер послуговуються колишньою римсько-католицькою святинею як церквою св. Анни.