 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47260 Богданівка
Перша письмова згадка про село датується 1598 роком, а його назву пов'язують із іменем Богдана Хмельницького, який тут перебував під час походу на Зборів. У 1880 році мало 458 мешканців, з яких 240 були греко- і 201 - римо-католиками, 1921 року - 673, а нині - близько двох сотень осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Католики латинського обряду Богданівки належали до парафії св. Йосифа в Озерній. За переказами, вони послуговувались дерев'яною греко-католицькою церквою св. Анни, яка, нібито, спочатку була латинською каплицею, що, правда, не підтверджується церковними джерелами. Ймовірно, у 90-х роках ХІХ століття власник земель у Богданівці та сусідніх Білківцях Геронім Сікора збудув каплицю-усипальницю, яка відтоді і до 1913 року служила вірянам цих двох сіл, але це теж не зафіксовано у церковних документах.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Л. Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
| Наступна дата: грудень, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
У 1909 році завдяки зусиллям озерянського настоятеля о. Томаша Горечого у Богданівці постав комітет будівництва костелу, цього ж та наступного року звозили будівельні матеріали, а в квітні 1910 року розпочали закладку фундаменту. Ймовірно, що цього ж року було освячено наріжний камінь храму. Споруджувався він за участю архітектора Ф. Ставарського та інженера Я. Ланцуцького коштом не тільки місцевих вірних, але й також заможних жертводавців із інших сіл та із залученням пожертв урядових установ і Львівської курії (кошторис становив близько 40 тисяч австрійських корон).
Завершення будівництва та освячення мурованого костелу в Богданівці, за переказами, відбулось у 1914 році, коли встановили вікна, двері і тимчасовий вівтар, але схематизми Львівської архідієцезії датують храм 1912 роком. Розпочаті ще цього ж, 1912 року зусилля щодо заснування у селі самостійної парафії увінчались успіхом лише у 1934 році. До неї увійшло ще п'ять сусідніх сіл із загальною чисельністю сім-вісім сотень вірян. Парафія мала лише одну філіальну каплицю у неіснуючому нині селі Конопниця, споруджену у другій половині 30-х років. Обслуговував парафіян від 1935 року адміністратор о.-емерит Кароль Людмильський, якого 1939 року замінив о. Ян Вальнічек. Храм містив збережений донині один (головний) вівтар із образом Матері Божої Святого Скапулярію.
У 1944 році віряни-поляки разом із своїм тодішнім душпастирем о. Станіславом Кусяком виїхали до Польщі, забравши зі собою частину костельного майна. Церкву та каплицю-усипальницю Сикорів знищили німці під час війни, але костел уцілів та в післярадянський час був переданий греко-католикам. 1991 року вони добудували окрему дзіницю, а 2004 року - купол на храмі замість сигнатурки. І тепер послуговуються колишньою римсько-католицькою святинею як церквою св. Анни.
