 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47264 Озерна
Озерна вперше згадується у документах 1469 року, а в 1472 році фігурує як два поселення - Велика і Мала Озерна. З часом старе поселення (Мала Озерна) щезло, а нове (Заозерна, Велика Озерна, згодом - Озерна) у 1542 та 1545 роках вже вважалось містечком, яке, правда, міські права отримало лише на початку XVII століття. 1880 року мало 4939 мешканців, з яких приблизно 1900 були греко- і 1440 римо-католиками, нині ж тут проживає менше чотирьох тисяч осіб. Від 1941 року є селом, що належало до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
На початку 30-х років XVII століття в Озерній було засновано парафію та споруджено перший дерев'яний костел коштом місцевого власника Якова Собеського, батька майбутнього короля. 1692 року цей храм відбудували після знищень, завданих татарськими та козацькими нападами.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: styczeń, 19 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: styczeń, 20 | |
| 1901 | - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри; |
| 1951 | - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович; |
| 2019 | - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; |
У 1765 році озерянська святиня повністю згоріла разом із оснащенням, проте її швидко відновили, причому, знову з дерева. Станом на 1821 рік костел вже був у поганому технічному стані та містив три дерев'яні вівтарі (головний із трьома образами Христа Розіп'ятого, Пресвятої Трійці і св. Архангела Михаїла та бічні, кожний з яких мав по дві ікони - Матері Божої і Непорочного Зачаття Матері Божої та св. Йосифа і св. Антонія), а також інше значне оснащення.
У 1864 році в Озерній поруч з дерев'яним збудовали новий мурований храм коштом парафіян та завдяки зусиллям настоятеля о. Ігнатія Незбутна. 1905 року було споруджено муровану дзвіницю. У 1926-1927 роках відбулась реконструкція костелу, а 1934 року перебудували дзвіницю. Від 1935 року парафію, що налічувала близько 3200 вірян у містечку та ще трьох селах, обслуговував настоятель о. Сігізмунд Бяловус, а мала вона філіальні святині у селах Цебрів і (раніше) Білківці, Богданівка, Кокутківці та Серединці, а також цвинтарну в Озерній. Храм, як і попередній, містив три вівтарі: головний був із трьома іконами Христа Милятинського, Святої Родини і св. Архангела Михаїла, бічні з п'ятьма образами Пресвятого Серця Ісуса, св. Антонія і св. Йосифа та Матері Божої і св. Станіслава Костки. Дзвіниця мала чотири дзвони, придбані після 1918 року.
У середині травня та 4 червня 1945 року парафіяни-поляки разом із о. Бяловусом двома транспортами виїхали до Польщі, забравши зі собою частину костельного майна. Близько 1950 року зачинений храм в Озерній радянська влада перетворила на колгоспний склад. Повернули святиню вірним 1996 року. Відтоді триває її ремонт та оснащення.
Озерну обслуговують дієцезіальні священники з парафії Божого Милосердя та Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі.
