ЖАБИНЯ. Колишня каплиця Христа Царя (1939). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47282 Жабиня

Вперше у документах Жабиня (Жабинь) згадується 15 березня 1469 року, є згадка також у 1494 році. 1890 року у селі проживало 631 мешканців (521 українців і 110 поляків), нині його населення лише трохи більше півтисячі осіб. Входило до Зборівського району, а від 2020 року є частиною до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Поморянах. Їх чисельність впродовж періоду від середини ХІХ століття до середини 20-х років ХХ століття становила від півтори до двох сотень, проте у другій половини 20-х років почала збільшуватись, а на початку 30-х років перевищила три сотні вірян. Саме тоді і розпочалась підготовка у селі до спорудження власної святині.

Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 14
1912	- висвячений на священника в костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині єпископом Владиславом Бандурським майбутній Львівський архієпископ-митрополит Євгеній Базяк;
2011	- архієпископ Мечислав Мокшицький передав костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині мощі бл. Йоана Павла ІІ, а також освятив присвячений йому вівтар;
Наступна дата: липень, 15
1464	- архієпископ Григорій Саноцький консекрував костел у Підкамені на Львівщині під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих;
1826	- освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині;
1845	- освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині;
1872	- отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський;
1901	- інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри;
1906	- о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині;
1930	- єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької;
2001	- новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський;

В квітні 1933 року Гелена Пасічник-Канчалаба подарувала під будівництво каплиці земельну ділянку на околиці села. В червні поморянський настоятель о. Станіслав Костоловський звернувся до Львівської курії з проханням про дозвіл на спорудження храму у Жабині. Але попри отриманий дозвіл будівництво не розпочали, оскільки парафіяни намагались замінити пожертвувану віддалену ділянку на якусь іншу в центрі села. Це вдалось зробити лише 1937 року, причому завдяки допомозі місцевої влади зберегли також стару подаровану ділянку, яка мала стати цвинтарем.

Втім, вже у вересні 1936 року о. Костуловський переслав Львівській курії проект каплиці у Жабині авторства львівського архітектора Лаврентія Дайчака та кошторис її спорудження з проханням їх затвердити та дозволити освячення наріжного каменя, яке і здійснив 8 вересня зборівський настоятель і декан о. Михайло Завадецький. Варто зауважити, що за основу проекту був взятий інший, вигоговлений Дайчаком для Жидович, які нині називаються Розсохами, а жабинський проект був фактично повторений у Чистопадах. Окрім того, як свідчить напис над входом, храм задумали як пам'ятку 50-річчя священства архієпископа Болеслава Твардовського. Цього ж місяця о. Костуловський запросив в Курії фінансову допомогу на початок будівельних робіт, повідомивши, що вже є частина необхідних будматеріалів.

Станом на 1938 рік мурована святиня в Жабині вже була споруджена, проте бракувало коштів на її оштукатурення, встановлення підлоги та оснащення. Довелось знову звернутись за допомогою до Курії. У вересні цього ж року каплицю освятив той же о. Завадецький. 1939 року храм вже був достатньо споряджений, проте комітет його будівництва знову попросив в Курії кошти (для ліквідації заборгованості, яка виникла внаслідок фінансування завершальних робіт у святині).

В радянські часи зачинений храм у Жабині слугував колгоспною тракторною майстернею, а потім перетворився на часткову руїну. Місцеві греко-католики мали намір його відремонтувати, щоб зробити з нього ще одну церкву, оскільки їхня замала для них та розташована на краю села, проте лише у 2021-2022 року їм вдалось покрити святиню повим дахом. Таким чином, принаймні, зупинено процес її руйнування.