47282 Жабиня
Вперше у документах Жабиня (Жабинь) згадується 15 березня 1469 року, є згадка також у 1494 році. 1890 року у селі проживало 631 мешканців (521 українців і 110 поляків), нині його населення лише трохи більше півтисячі осіб. Входило до Зборівського району, а від 2020 року є частиною до Тернопільського.
Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Поморянах. Їх чисельність впродовж періоду від середини ХІХ століття до середини 20-х років ХХ століття становила від півтори до двох сотень, проте у другій половини 20-х років почала збільшуватись, а на початку 30-х років перевищила три сотні вірян. Саме тоді і розпочалась підготовка у селі до спорудження власної святині.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: травень, 14 | |
| 1911 | - єпископ Владислав Бандурський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії Кам‘янці-Бузькій на Львівщині; |
| 1974 | - у Клайпеді (Литва) народився майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас; |
| 2016 | - єпископ Антал Майнек освятив у Рахові на Закарпатті на подвір'ї костелу св. Йоана Непомуки пам'ятну дошку на честь осіб, які протистояли знесенню храму в радянські часи; |
| 2022 | - архієпископ Мечислав Мокшицький передав санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію в Полупанівці на Тернопільщині мощі бл. Матері Єлизавети Рози Чацької; |
| Наступна дата: травень, 15 | |
| 1695 | - єпископ Баківський Аманд Чешейка консекрував новозбудований костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Підкамені на Львівщині; |
| 1883 | - освячено костел св. Софії у Підволочиську на Тернопільщині; |
| 2004 | - кардинал Мар'ян Яворський у співслужінні єпископів Мар'яна Бучека та Леона Малого в костелі св. Архангела Михаїла у Тартакові на Львівщині здійснив інтронізацію копії образу Тартаківської Матері Божої; |
| 2016 | - єпископ Станіслав Широкорадюк за участю єпископів Яна Собіло і Мар'яна Бучека консекрував
катедру Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Гуджеротті освятив фигурку св. Йосифа і таблицю при наріжному камені монастиря паулінів з каплицею Божого Милосердя у Маріуполі на Донеччині; |
В квітні 1933 року Гелена Пасічник-Канчалаба подарувала під будівництво каплиці земельну ділянку на околиці села. В червні поморянський настоятель о. Станіслав Костоловський звернувся до Львівської курії з проханням про дозвіл на спорудження храму у Жабині. Але попри отриманий дозвіл будівництво не розпочали, оскільки парафіяни намагались замінити пожертвувану віддалену ділянку на якусь іншу в центрі села. Це вдалось зробити лише 1937 року, причому завдяки допомозі місцевої влади зберегли також стару подаровану ділянку, яка мала стати цвинтарем.
Втім, вже у вересні 1936 року о. Костуловський переслав Львівській курії проект каплиці у Жабині авторства львівського архітектора Лаврентія Дайчака та кошторис її спорудження з проханням їх затвердити та дозволити освячення наріжного каменя, яке і здійснив 8 вересня зборівський настоятель і декан о. Михайло Завадецький. Варто зауважити, що за основу проекту був взятий інший, вигоговлений Дайчаком для Жидович, які нині називаються Розсохами, а жабинський проект був фактично повторений у Чистопадах. Окрім того, як свідчить напис над входом, храм задумали як пам'ятку 50-річчя священства архієпископа Болеслава Твардовського. Цього ж місяця о. Костуловський запросив в Курії фінансову допомогу на початок будівельних робіт, повідомивши, що вже є частина необхідних будматеріалів.
Станом на 1938 рік мурована святиня в Жабині вже була споруджена, проте бракувало коштів на її оштукатурення, встановлення підлоги та оснащення. Довелось знову звернутись за допомогою до Курії. У вересні цього ж року каплицю освятив той же о. Завадецький. 1939 року храм вже був достатньо споряджений, проте комітет його будівництва знову попросив в Курії кошти (для ліквідації заборгованості, яка виникла внаслідок фінансування завершальних робіт у святині).
В радянські часи зачинений храм у Жабині слугував колгоспною тракторною майстернею, а потім перетворився на часткову руїну. Місцеві греко-католики мали намір його відремонтувати, щоб зробити з нього ще одну церкву, оскільки їхня замала для них та розташована на краю села, проте лише у 2021-2022 року їм вдалось покрити святиню повим дахом. Таким чином, принаймні, зупинено процес її руйнування.
Костели і каплиці України