ZBORÓW. Dawny kościół p.w. św. Anny (1748 - 1755). Tarnopolski obw., Tarnopolski r-n

47201 Зборів,
вул. Б. Хмельницького

Історичним попередником Зборова було засноване 1166 року поселення Верхостав, яке у 1241 році зруйнували монголо-татари, а перші писемні згадки про Куклинці, на землях якого у XVIст. постав Зборів, належать до XV століття. У XVIIст. отримав магдебурзьке право. 1890 року місто мало 4100 мешканців, у тому числі 1500 греко- і 600-700 римо-католиків, 1913 року - близько 6000, з них 2400 українців і 1300 поляків, 1921 року - 3730 (1653 поляків і 1617 українців), нині - майже 6700 осіб. Від 1904 року Зборів був центром повіту, з радянських часів - райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

Перший (дерев'яний) костел у Зборові існував вже у XVI столітті, проте місцевий власник-кальвініст Мартин Зборовський віддав його своїм одновірцям. Його син повернув храм католикам. Ця святиня згадується в документі 1615 року єпископа-помічника Львівського Томаша Піравського як філіальна парафії у Золочеві (обслуговував її тоді о. Валентин Дунайовський).

У 1627 році черговий власник Зборова Яків Собеський (батько майбутнього короля) 24 червня фундував тут парафію, що охопила понад три десятки навколишніх сіл, та збудував новий дерев'яний костел. Цей храм було знищено під час татарського нападу на місто 1668 року, а відбудували його (із соснового дерева) лише 1708 року. У 1748-1755 роках цю останню дерев'яну святиню замінив мурований храм, споруджений коштом власника сусіднього села Плісняни Олександра Сєдліського. 8 травня 1748 року зборівський настоятель о. Валентин Чехович освятив його наріжний камінь, а 1766 року новозбудований та належним чином оснащений костел консекрував архієпископ Львівський Вацлав Сераковський під титулом св. Анни.

Тоді зборівський храм мав три вівтарі - головний із чудотворним образом Матері Божої з Дитятком та іконами св. Антонія і св. Яна Непомуцького, а також бічні, що постали коштом о. Чеховича. Згаданий образ Матері Божої освятив ще 7 червня 1677 року єпископ-помічник Львівський Юрій Гедзинський. Цю ікону спочатку брав у військові походи король Ян ІІІ Собеський, проте наприкінці 80-х - на початку 90-х років він подарував її зборівському костелу. Відтоді було зафіксовано багато чудес, здійснених за її заступництвом. 1830 року головний вівтар святині містив окрім вже згаданого чудотворного образу ікони св. Йоахима і св. Анни, а бічні - св. Анни і св. Франциска та св. Антонія і св. Яна Непомуцького, а мурована та відновлена у 70-х - 80-х роках минулого століття дзвіниця мала три дзвони. Без особливих змін костел протривав до І світової війни.

Проте під час війни храм у Зборові, як і значна частина міста, зазнав суттєвих пошкоджень, а його відновлення пройшло в кілька етапів. 1922 року відремонтували дах святині, 1924 року відбудували дзвіницю, у 1923-1926 роках реконструювали стіни костелу, проте це не покращило його загальний технічний стан. У 30-х років довелось переробляти склепіння та дах храму, відновлювати його інтер'єр. Від 1924 року парафію обслуговував настоятель о. Михайло Завадецький, якого 1938 року замінив о. Ян Павліцький. Наприкінці міжвоєнного періоду розгалужена зборівська парафія нараховувала понад 3300 вірян. У різні часи свої святині були у селах Вовчківці, Заруддя, Кабарівці, Кудинівці, Плісняни, Ярославичі і Ярчівці, а також каплиця-пам'ятник на цвинтарі у Зборові.

У липні 1944 року внаслідок обстрілу Зборова радянськими військами храм зазнав суттєвих руйнувань. Наприкінці травня 1945 року о. Павліцький разом із групою парафіян-поляків та найціннішою частиною костельного майна, у тому числі і чудотворним образом, виїхав до Польщі. Перебудовану, поділену на два поверхи святиню радянська влада використовувала як складське приміщення (дзвіницю було зруйновано). У 1992 році колишній костел передали греко-католикам, які збудували на його основі церкву за проектом архітектора Володимира Водоп'яна. Освятили її під титулом Новомучеників українського народу.