ŁUCK - Jarowice. Dawna kaplica cmentarna bez wezwania (1885). Wołyński obw., Łucki r-n

43005 Луцьк,
проспект Василя Мойсея, 8

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

Яровиця вперше згадується в документі 8 грудня 1322 року, у XVIIIст. стала власністю луцьких тринітаріїв. 1890 року село мало 240 мешканців, у 1910р. увійшло до Луцька.

Кафедральний собор Пресвятої Трійці у Луцьку після нищівного руйнування пожежею 5 вересня 1781 року замінили єзуїтським храмом свв. Петра і Павла, який досі є катедрою Луцької дієцезії. На початку XIXст. із кладовища поряд із бернардинським костелом Святого Хреста почали переносити католицькі могили на новий цвинтар за селом Яровиця вздовж Теремнівського тракту (у радянські часи - проспект Перемоги, частина якого нині - Василя Мойсея).

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: lipiec, 20
1819	- єпископ Францішек Мацкевич консекрував новоспоруджений та оснащений костел Пресвятої Трійці у Купині на Хмельниччині;
1928	- о. Стефан Вальчикевич номінований єпископом-помічником Луцьким;
1996	- єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудований костел Пресвятого Серця Ісуса Христа у Биківці на Житомирщині;
2011	- єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвони храму Святої Родини у Харкові;
2018	- архієпископ Мечислав Мокшицький за участю італійського архієпископа Ренато Боккардо освятив відновлену цвинтарну каплицю у Ямполі на Львівщині;
Następna data: lipiec, 21
1711	- заклали наріжний камінь мурованого костелу св. Йоана Хрестителя (та монастиря) у Берестечку на Волині;
1760	- номіновано архієпископом-митрополитом Львівським єпископа Вацлава Сераковського;
1789	- храм у Ляхівцях на Хмельниччині консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці;
1823	- у Друхові на теренах парафії св. Каетана у Березневому (Рівненщина) народився майбутній єпископординарій Луцько-Житомирський Кирило Любовидзький;
1924	- закладено фундамент та вмуровано і освячено наріжний камінь майбутнього костелу Різдва Пресвятої Діви Марії у Старих Петликівцях на Тернопільщині;
2024	- за участю Папського легата кардинала П’єтро Пароліна костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині проголошено малою базилікою;

Згодом на Яровицькому кладовищі збудували дерев'яну цвинтарну каплицю (правда, схематизми Луцько-Житомирської дієцезії її не подають). І лише 1885 року цю каплицю замінили мурованою із мурованими дзвіницею, вхідною цвинтарною брамою з головними та двома бічними воротами. Цей храм вже згадується у схематизмах в складі кафедральної парафії. Кладовище було єдиними міським, на якому ховали католиків, тому наприкінці ХІХст. там вже не вистачало місця. Настоятель кафедральної парафії звернувся до міського управління з проханням про розширення цвинтаря, проте це відбулось лише в складі ІІ Речі Посполитої. Цю частину кладовища назвали «Новим цвинтарем», а колишню «Старим».

У 1933 році за утвореним в 20-ті роки військовим меморіалом на Яровицькому кладовищі у Луцьку була похована засновниця згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок м. Ядвіга Юзефа Кулєша. У 1946 році після закриття радянською владою катедри цвинтарна каплиця стала парафіяльнею святинею для католиків міста та околиць, проте наприкінці 50-х років зачинили і її. 1960 року каплицю спочатку передали міському управлінню аптек, а згодом, коли у другій половині 70-х років колишнє католицьке кладовище повністю зруйнували, створивши на ньому Меморіал вічної слави, - міському похоронному бюро.

Протягом наступних років колишню цвинтарну каплицю у Луцьку кілька разів ремонтували, внаслідок чого первісне її декорування фактично втрачене. Останній ремонт відбувся наприкінці 2023 року (оновили фасад приміщення, замінили покрівлю та дерев’яні конструкції, замінили вікна, зробили нові сходи та пандус, всередині пофарбували стіни та стелю). Нині вона служить будинком панахиди для померлих різних віросповідань.