43005 Луцьк,
вул. Стрілецька, 6
Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.
Яровиця вперше згадується в документі 8 грудня 1322 року, у XVIIIст. стала власністю луцьких тринітаріїв. 1890 року село мало 240 мешканців, у 1910р. увійшло до Луцька.
Дозвіл на спорудження православної церкви поруч із казармами бригади полку піхотної дивізії російської армії в Луцьку на Яровиці надали 12 червня 1897 року. І вже 12 лютого 1898 року новозбудований мурований храм було освячено під титулом Покрови Пресвятої Богородиці.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: квітень, 24 | |
1827 | - у Луцькій катедрі Кам’янець-Подільський єпископ Франциск Мацкевич рукоположив в архіпастирі о. Михайла Пивницького, майбутнього єпископа Луцько-Житомирського; |
1879 | - закладено наріжний камінь під будівництво костелу Матері Божої Утішительки і св. Йосифа Улюбленця у Великому Ходачкові на Тернопільщині; |
1900 | - о. Леонард Мочаровськи освятив в якості публічної цвинтарну каплиця бл. Соломії у Білобожниці на Тернопільщині; |
2009 | - меморіальну дошку на фасаді Харківської катедри про врятування католиками від голодної смерті вірменських дітей освятив єпископ Мар’ян Бучек; |
2013 | - єпископ Леон Малий в костелі св. Катерини у Мостиськах на Львівщині в річницю смерті о. Владислава Зьобера CSsR відкрив та освятив присвячену йому меморіальну дошку; |
2022 | - єпископ Едуард Кава освятив Хресну дорогу у храмі Матері Божої Фатімської в Зимній Воді під Львовом; |
Наступна дата: квітень, 25 | |
2011 | - єпископ Ян Собіло освятив у Новомосковську на Дніпропетровщині каплицю св. Адальберта (Войтеха); |
В середині 30-х років ХХ століття церкву передали піхотному полку польської армії. Храм, споруджений у псевдоросійському стилі, мали суттєво перебудувати на костел за проектом інженера та архітектора Галензовського, проте до початку ІІ світової війни реконструкцію завершити не вдалось. Костел отримав титул Матері Божої Цариці Польщі. У схематизмах Луцької дієцезії він не подавався, ймовірно, тому, що обслуговувався військовими капеланами та вважався осередком військової парафії (як і гарнізонний храм у Рівному).
В радянські часи колишній гарнізонний костел у Луцьку служив військовим клубом та музеєм бойової слави, оскільки знаходився на території дивізії радянської армії. Був частково перебудований і відремонтований. Від 1991 року його намагались отримати віряни Української Автокефальної Православної Церкви. І вже весною 1992 року вони освятили його, за різною інформацією, під відновленим титулом Покрови Пресвятої Богородиці чи з присвятою Олександру Невському. 1993 року церква перейшла до УПЦ Київського патріархату. Від того часу йде поетапне відновлення та часткова перебудова храму. 6 травня 1999 року його переосвятили на Свято-Юріївський. Нині належить Православній Церкві України.
В Луцьку є також кафедральний собор свв. Петра і Павла та колишні семінарійний костел Пресвятого Серця Ісуса і св. Терези від Дитятка Ісуса і цвинтарна каплиця, раніше були теж катедра Пресвятої Трійці, костели кармелітський св. Іллі, пророка, бернардинський Воздвиження Святого Хреста і тринітарський св. Михаїла і Навернення св. Павла.