 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
43016 Луцьк,
вул. Катедральна, 17,
+380 (332) 72-46-59,
f.b.: 418205711559839
Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.
У 1604 році до Луцька на запрошення єпископа Мартина Шишковського прибули єзуїти, які почали своє служіння спочатку при кафедральному соборі Пресвятої Трійці у виділеній для них каплиці. 1606 року відбулась фундація їхнього костельно-колегіального комплексу, яку 1609 року затвердив король Зигмунт ІІІ. Хоча вже 1610 року єпископ Павло Волуцький освятив наріжний камінь храму, проте його будівництво розпочалось лише 1616 року, коли той же архіпастир 6 липня освятив закладений фундамент.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: wrzesień, 13 | |
| 1842 | - у Гвіздці (парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) на Івано-Франківщині народився майбутній єпископ-помічник Львівський та кардинал Ян Пузина; |
| 1897 | - освячено новоспоруджений костел Матері Божої Святого Розарію у Косові на Івано-Франківщині; |
| 1922 | - єпископ Болеслав Твардовський під час візитації парафії освятив костел св. Яна Непомуцького у Таурові на Тернопільщині; |
| 1936 | - освячено наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Комарниках на Львівщині; |
| 2008 | - новоспоруджений храм Всіх Святих i Матері Божої Фатімської у Дубищі на Волині освятив єпископ Маркіян Трофим’як; |
| Następna data: wrzesień, 14 | |
| 1764 | - у Римі рукоположений в священники майбутній єпископ-помічник Луцько-Житомирський Ян Підгороденський; |
| 1776 | - помер єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський; |
| 1825 | - єпископ Франциск Мацкевич освятив храм св. Йоана Непомуки в Куні на Вінничині; |
| 1897 | - освячено наріжний камінь костелу (каплиці) сс.-шариток в Чорткові на Тернопільщині; |
| 1918 | - призначено титулярним єпископом Телміським та єпископом-помічником Львівським о. Болеслава Твардовського; |
| 1906 | - освячено новозбудований костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині; |
| 1924 | - архієпископ Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині; |
| 1930 | - освячено філіальний новозбудований костел у Кремидові на Івано-Франківщині; |
| 1988 | - храм під титулом св. Анни у Хмельницькому консекрував єпископ Нюкш з Риги; |
| 1990 | - освячено повернений костел Воздвиження Святого Хреста у Городку на Львівщині; |
| 1991 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений храм свв. Миколая та Анни у Рогатині на Івано-Франківщині; |
| 1992 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений костел св. Миколая у Коропці на Тернопільщині; |
| 1997 | - в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині копію чудотворного образу Розіп'ятого Ісуса із
колишнього костелу Святого Хреста у Новому Милятині коронував архієпископ Мар'ян Яворський; - освячено відремонтований після повернення костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині; |
| 1998 | - єпископ Луцький Маркіян Трофим’як урочисто освятив під титулом Воздвиження Всечесного Хреста новозбудований костел у Торчині на Волині; |
| 2005 | - відремонтований костел Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях на Львівщині проголосили санктуарієм Святого Хреста; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький подарував костелу св. Флоріана у Шаргороді на Вінничині реліквії св. Йоана Павла ІІ; |
| 2020 | - у Берездівцях на Львівщині архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив мощі св. Йоана Павла до костелу Воздвиження Святого Хреста; |
Споруджували єзуїтський ренесансовий костел в Луцьку за проектом відомого архітектора Джакомо Бріано, який навіть декілька років наглядав за цим бужівництвом. Проте після його від'їзду з країни 1621 року та смерті 1622 року єпископа Волуцького темп робіт суттєво знизився. До 1624 року завершили спорудження двох веж, до 1636 року звели склепіння, а 1637 року закінчили роботу із куполом. У 1639 році новозбудований храм освятив єпископ Андрій Гембіцький. Але 1648 року козаки Богдана Хмельницького пограбували святиню, а єзуїти виїхали з міста і повернулись лише 1667 року.
Аж до 1720 року тривало поступове відновлення єзуїтами костелу. Проте 14 червня 1724 року велика міська пожежа суттєво його пошкодила, після чого до 1730 року храм докорінно перебудували за участю архітектора-єзуїта о. Павла Гіжицького, який у 1729-1730рр. керував будівельними роботами. Після цього храм набув зовсім іншого вигляду у змішаному стилі бароко і класицизму. У 70-х роках цього ж століття після ліквідації ордену єзуїтів їхній костельно-колегіатський комплекс передали Народній комісії освіти, яка за угодою з єпископом Феліксом Турським 1780 року повернула храм Церкві. Колишню єзуїтську святиню після великої пожежі 1781 року було відбудовано коштом луцької капітули під керівництвом архітектора-аматора Йосифа Умінського та консекровано 16 вересня 1787 року єпископом Яном Качковським в якості нового кафедрального костелу під титулом Пресвятої Трійці і cвв. Апп. Петра і Павла замість старого, що не підлягав відновленню після вже згаданої пожежі.
Головний вівтар Луцької катедри містив образ Пресвятої Трійці та ікони свв. Войтеха і Станіслава, два бічні вівтарі присвячувались Успінню Пресвятої Діви Марії та свв. Архангелам Михаїлу і Рафаїлу, вівтар каплиці Пресвятих Таїнств 28 вересня 1797 року отримав образ Господа Ісуса Розіп'ятого родини Пясковських. Інші чотири вівтарі містили ікони св. Франциска Салезького, св. Казимира, св. Яна Кантого і св. Марії Магдалини. 8 квітня 1817 року у цьому храмі єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Каспер Цецішовський висвятив на єпископа о. Франциска Мацкевича. Після пожежі 1818 року було повністю замінене ґонтове покриття собору на металеве, а також суттєво оновлене його оснащення. У 70-х роках ХІХст. кафедральна парафія налічувала понад 3300 вірян та мала каплиці в Іванчицях, дерев'яну в Ківерцях, Крупі та Підгайцях, проте із 90-х років згадується лише каплиця в Ківерцях (додалась також мурована 1885 року цвинтарна в Луцьку). Перед Ісв. війною кількість парафіян сягнула 6700 осіб (від 1910 року подається ще й приватна каплиця в Городищах).
У 1924 році пожежа завдала суттєвої шкоди Луцькій катедрі, зокрема, згорів головний вівтар та інше оснащення, проте все було відновлено досить швидко. Від 1926 року у складі кафедральної парафії згадується мурована каплиця у Воротневі (окрім кількох луцьких святинь та городищенської). На початку 30-х років чисельність парафії зросла до майже 10 тисяч, але каплиці перейшли до новоствореної парафії Пресвятого Серця Ісуса у луцькому передмісті Красне. Від 1933 року кафедральною парафією опікувався настоятель о. Теофіл Скальський, а кількість вірян майже досягла 15 тисяч осіб.
У травні 1944 року катедра у Луцьку зазнала пошкоджень під час бомбардуваня міста, суттєво зменшена римсько-католицька спільнота не могла самотужки відремонтувати храм, який радянська влада ще 1940 року визнала архітектурною пам'яткою державного значення. У 1946 році святиню було зачинено, її приміщення спочатку використовувались як господарські, і лише 1980 року після ремонту тут відкрили Музей атеїзму. 31 березня 1991 року костел освятив єпископ Рафал Керницький. Офіційно повернули храм 25 червня 1991 року, а 18 травня 1996 року з відновленням Луцької дієцезії він знову став кафедральним під титулом cвв. Апп. Петра і Павла. Катедра має великий орган, встановлений 1999 року, та малий, змонтований 2007 року.
Парафію обслуговують дієцезіальні священники.
