ПАВЛІВКА (Порицьк). Колишній костел Пресвятої Трійці і св. Архангела Михаїла (175? - 176?). Волинська обл., Володимирський р-н

45342 Павлівка

Перша письмова згадка про Порицьк датується 1405 роком, згадується також у 1407 і 1418-1419 роках. У 1870 році в містечку проживало 583 мешканців, на початку ХХст. - 2369, нинішнє село Павлівка, утворене 1951 року злиттям села Павлівка та вцілілої частини Порицька, має понад вісім сотень осіб. Входило до Іваницького району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

Перший (дерев'яний) костел у Порицьку 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego' та схематизми Луцько-Житомирської дієцезії датують 1405 роком. Інколи, помилково прочитавши текст у 'Słowniku', його спорудження приписують Феліксу (Щенсному) Чацькому, який народився 1723 року, а його родина стала власником Порицька лише 1694 року. Черговий дерев'яний храм Пресвятої Трійці постав у 40-х роках XVIIст. коштом Андрія Загоровського, який отримав Порицьк як посаг за дружиною Єленою (із Конєцпольських).

На початку XVIIIст. у Порицьку оселились єзуїти на запрошення Катерини Чацької (із Загоровських) в якості її капеланів, для яких вона виділила значне фінансове забезпечення (вони резидували при парафіяльній святині). 1751 року Михайло і Констанція (із Вєльковських) Чацькі фундували спорудження для єзуїтів костелу і монастиря. Мурований храм збудував у у 50-х - 60-х роках о.-єзуїт Андрій Агорн, він був також автором фресок. 1774 року оздоблений та оснащений костел, який мав п'ять вітарів, консекрував єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький. Після ліквідації Товариства Ісуса святиня стала парафіяльною, оскільки попередня на той час розвалилась від старості. Крипта храму слугувала усипальницею родини Чацьких (1834 року у Порицьку народився майбутній кардинал Володимир Чацький, якого після смерті теж тут перепоховали).

У 1832 році костел у схематизмі згадується під титулом св. Архангела Михаїла, мав тоді каплиці у селах Колона і Мишів. У 50-х роках парафію адміністрував о. Юстин Ходикевич, під керівництвом якого 1856 року храм було відновлено коштом Чацьких. Від 70-х років до 1902 року в парафї служив адміністратор о. Ян Войтковський (костел вже подається з присвятою Пресвятій Трійці і св. Архангелу Михаїлу, каплиця залишилась лише у Мишові, а чисельність вірян зросла від шести сотень до понад тисячі). Від 1904 року до Ісв. війни парафією опікувались почергово кілька інших адміністраторів, причому каплиця у Мишові щезла.

У 1915 році московітські війська пограбували та підпалили костел у Порицьку. Його інтер'єр частково вцілів, зокрема, вдалось врятували головний вівтар із цінною іконою Матері Божої XVII століття. Пограбування храму довершили 1920 року більшовики. Від 1921 року парафію адміністрував о. Станіслав Скулімовський, якого 1925 року замінив настоятель о. Антоній Станішевський. Завдяки зусиллям останнього святиню було відремонтовано та оснащено, а кількість вірян зросла до двох тисяч. Від 1938 року приблизно ті ж дві тисячі парафіян у Порицьку та майже трьох десятках сусідніх населених пунктах перебували під опікою настоятеля о. Фелікса Буяльського.

Костел у Порицьку був частково знищений та підпалений 11 липня 1943 року вояками УПА, тоді лише у ньому загинуло понад півсотні вірян разом із своїм душпастирем о. Болеславом Шавловським, а в самому містечку - ще більше. Ця подія поклала початок масових вбивств українцями поляків , а потім - і поляками українців на теренах Волині, Галичини і на сході Польщі. Близько 1950 року храм повністю розібрали, залишивши від нього лише фундамент та залишки підземелля, на яких пізніше збудували будинок. 11 липня 2003 року у Павлівці за участю кардинала Яворського, єпископів та президентів України і Польщі урочисто освятили пам'ятник трагедії, що відбулась тут 60 років тому.