WŁODZIMIERZ. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny / Trójcy Przenajświętszej (157? - 159?). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44703 Володимир,
вул. Данила Галицького, 2

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Домініканці у Володимирі служили вже у другій половині XIVст. при парафіяльному костелі Пресвятої Діви Марії, проте їх монастир постав пізніше (ймовірно, наступного століття, принаймні, вже існував у середині цього століття). 17 липня 1497 року великий князь Литовський Олександр Ягеллончик, майбутній король Польщі, надав домініканському конвенту досить скромну додаткову фундацію. Можливо, що саме з тих часів їхній храм мав титул Пресвятої Трійці.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: sierpień, 08
1774	- новозбудований та оснащений дерев'яний храм Всіх Святих у Кротошині на Львівщині консекрував архієпископ Вацлав Сераковський;
1899	- Луцько-Житомирський єпископ Болеслав Клопотовський освятив наріжний камінь костелу св. Миколая у Києві;
1990	- освячено під титулом cв. Антонія повернений костел св. Мартина в Куровичах на Львівщині;
1993	- освячено каплицю свв. Кирила і Мефодія у Лисичові на Закарпатті;
1999	- єпископ Леон Дубравський освятив повернений костел св. Станіслава в Оратові на Вінничині;
2000	- єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудований храм Матері Божої Неустанної Допомоги у Товщі на Житомирщині;
2004	- освячено каплицю св. Фаустини Ковальської у Богатирівці на Запоріжжі;
Następna data: sierpień, 10
1799	- закладено наріжний камінь костелу св. Анни і св. Йоахима у Хусті на Закарпатті;
2006	- єпископ Мар’ян Бучек в костелі Різдва св. Йоана Хрестителя у Мостиськах на Львівщині освятив пам'ятну таблицю багаторічного душпастира о. Казимира Мончинського;
2014	- архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Пресвятої Трійці в Івано-Франковому на Львівщині освятив та коронував вірну копію чудотворної ікони Матері Божої Янівської; - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Преображення Господнього у Сарнах на Рівненщині освятив дзвін, подарований сім’єю Горошкевичів та колишніми парафіянами Гути Степанської;
2021	- о. Гжегож Кіда в костелі св. Лаврентія у Хирові на Львівщині освятив нову скульптуру св. Лаврентія;

4 травня 1565 року фінансово-матеріальне забезпечення володимирських домініканців збільшив король Зигмунт ІІ Август. Пізніше дерев'яний костельно-монастирський комплекс домініканців знищила пожежа, проте завдяки пожертвам доброчинців, зокрема, Гіацинті Анні Слоньовській (із Рошкевичів) та Якову Лиссаковському, був відбудований вже мурованим. Храм тоді отримав титул Успіння Пресвятої Діви Марії. Протягом 1592-1693 років завдяки численним пожертвам володимирські домініканці стали чи не найбагатшим монастирем на Волині.

У 1750 році знищений раніше черговою пожежею домініканський костел у Володимирі відбудували коштом Йосифа Симона Цешковського (разом із монастирем). Після оздоблення та оснащення храм консекрував 11 липня 1770 року єпископ Холмський Фелікс Турський (майбутній ординарій Луцький). Після наступного нищення святині пожежею 1799 року її відновили у 1806 році. Костел отримав дванадцять дерев'яних вівтарів, поруч постала мурована дзвіниця із п'ятьма дзвонами. На початку 30-х років ХІХст. храм згадується з присвятою Успінню Пресвятої Діви Марії.

Під час великої пожежі Володимира 1833 року постраждав також і домініканський костел. Ймовірно, що якийсь час ним не послуговувались, проте інформація про те, що його розібрали того ж 1850 року, коли ліквідували монастир, не відповідає дійсності, оскільки цей храм як подомініканський згадується у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, принаймні, із 70-х років аж по 1894 рік (правда, у 90-х роках вже був нечинним). Лише після цього святиню було розібрано, від неї залишилась лише частина дзвіниці (два нижні її яруси).