ВІННИЦЯ. Колишній костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії (1758 - 1761). Вінницька обл., Вінницький р-н

21000 Вінниця,
вул. Соборна, 23

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного із давньоукраїньких градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914р. центром Подільської губернії, з 1923р. центром округу, а з 1931р. є обласним центром. Населення - понад 430 тисяч мешканців.

Домініканці до Вінниці переселились із містечка Черленків (нині - Селище), де приблизно 1624 року вони отримали мурований місцевим власником костел та завдяки його пожертві мали створити свій монастир, проте після смерті фундатора ченці вже перед 1630 роком переїхали до Вінниці. І тут за кошти інших доброчинців збудували дерев'яні костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії та резиденцію.

Проте у середині XVII століття під час козацько-польських війн домініканський костельно-монастирський комплекс був знищений, а ченці на якийсь час повернулись до Черленкова, доки невдовзі завдяки Стефану Черленківському не відбудували (знову із дерева) костел та резиденцію у Вінниці. Але у 90-х роках вони також були зруйновані (тепер вже татарами). На початку XVIIІ століття черговий дерев'яний костельно-монастирський комплекс домініканців відновили завдяки Михайлу Калетиновському. Втім, вже у середині цього століття його будівлі стали непридатними, тому їх розібрали.

У 1758-1761 роках у Вінниці коштом родини Грохольських (Михайла та Анни) постав мурований домініканський костельно-монастирський комплекс (за проектом архітектора Павла Фонтани чи якогось іншого італійського архітектора). Храм під старим титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії консекрував 4 березня 1761 року єпископ Луцький Антоній Еразм Воллович. Крипта костелу стала усипальницею родини фундаторів. Варто зазначити, що парафіяльним храмом у Вінниці був єзуїтський. Після ліквідації їх ордену 1773 року парафією та цим костелом опікувались дієцезіальні священники, проте після пожежі у ньому 1778 року статус парафіяльного отримав костел капуцинів. І лише у вересні 1803 року парафія перейшла до домініканського храму.

У 1825-1828рр. з ініціативи преора домініканського монастиря о. Едмунда Кляузовича OP парафія у Вінниці отримала муровану цвинтарну каплицю замість непридатної дерев'яної. У схематизмі Кам'янецької дієцезії, складеному на початок 1831 року, домініканський костел останній раз подається як тимчасовий осередок місцевої парафії. 14 листопада 1832 року царська влада ліквідувала домініканський монастир, а їх храм 19 листопада передала православним, і став він 1833 року після переосвячення Преображенською церквою (на двох фасадних вежах звели фальшиві шатрові завершення).

Парафіяльне душпастирство у Вінниці перейшло до капуцинської святині, куди перенесли частину костельного оснащення із домініканського храму. Проте церква у зимовий період була надто холодною для прихожан, тому 1855 року в її нижній частині, крипті, де була усипальниця Грохольських, облаштували ще одну, більш теплу церкву, яку освятили на честь свв. Козьми і Даміана на згадку про розібрану попередню православну святиню, що стояла поруч з костелом. Причому, за згодою дієцезіальної влади вцілілі труни перенесли в приміщення біля входу праворуч і замурували, а зруйновані опустили в могилу, викопану в підвалі, та засипали.

У 1922 року святиню у Вінниці пограбували представники радянської влади, а з кінця 20-х років і до свого закриття наприкінці 30-х років, коли її перетворили на склад гуми, вона належала Українській Автокефальній Православній Церкві. Під час війни і аж до закриття у 1962 році колишнім костелом послуговувалась Російська Православна Церква. У позбавленому веж та купола соборі спочатку влаштували спортзал товариства «Динамо», а у 80-х роках - зал органної та камерної музики. 1990 року колишній римсько-католицький храм отримали православні Московського патріархату, які самовільно розібрали та викинули на вулицю орган (нині відремонтований та інстальований інструмент знаходиться у капуцинському костелі), а також надбудували позолочені куполи. У грудні 2018 року святиня перейшла до Православної Церкви України.