21029 Вінниця
Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного із давньоукраїньких градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914р. центром Подільської губернії, з 1923р. центром округу, а з 1931р. є обласним центром. Населення - понад 430 тисяч мешканців.
Парафіяльний ('за містом') цвинтар у Вінниці постав наприкінці 80-х - на початку 90-х років XVIII століття, коли парафіяльний осередок перший раз перейшов до капуцинського костелу Матері Божої Ангельської. І приблизно тоді ж на ньому збудували дерев'яну каплицю.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: лютий, 13 | |
| На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
| Наступна дата: лютий, 14 | |
| 2020 | - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація; |
Під час грудневої візитації 1824 року вінницької парафії в домініканському костелі Благовіщення Пресвятої Діви Марії, до якого ще 1803 року перейшло парафіяльне душпастирство, вінницький декан о.-канонік Ігнатій Давідовський описав цю каплицю як 'обгороджену хмизом у стінах, обштукатурену вапном, занедбану'. Проте поруч з нею вже було 'каміння для будівництва нової каплиці, значною мірою підготовлене'. Її спорудження розпочалось з ініціативи преора домініканського монастиря о. Едмунда Кляузовича у 1825 році. А наступного, 1826 року вже було закладено фундамент, в якому влаштували крипту з дванадцятьма нішами для трун. Зовні також було збудовано дванадцять гробівців, які під час відвідування в 1826 році називали «катакомбами». Спорудження каплиці завершили 1828 року.
Усі доступні пізніші описи вінницької цвинтарної каплиці, починаючи із 1844 року і закінчуючи 1862 роком, подають її довжиною майже дванадцять метрів та шириною понад шість метрів. Мала вона шість вікон, дубові двері із внутрішнім замком, єдиний вівтар з образом Розп'ятого Спасителя та невеликий хор зі старим органом. Ця каплиця згадується у всіх схематизмах Кам'янецької та Луцько-Житомирської дієцезії, принаймні, від 1860 року.
У 1936 році радянська влада знищила католицьке кладовище у Вінниці разом із цвинтарною та іншими каплицями, облаштувавши на ньому парк культури ім. Горького. Проте подекуди там досі можна знайти залишки колишніх могил. Збереглась також одна невеличка капличка (можливо, один із дванадцяти згаданих вище гробівців), яку деякі джерела помилково вважають парафіяльною цвинтарною. 2014 року на ній встановили меморіальні таблиці вінничанам, розстріляним НКВС.
Костели і каплиці України