BAR. Kościół p.w. św. Anny / św. Mikołaja (1807 - 1811, 1902 - 1908). Winnicki obw., Żmerynkowski r-n

23000 Бар,
вул. св. Миколая, 12,
+380 (4341) 220-09

Перша документальна згадка про місто, яке тоді називалось 'Ров', датується початком XVст., згадується також у наступних роках цього століття. У 1533р. до Ровського замку прибула королева Бона Сфорца та, викупивши місцевість 1537 року, розпочала будівництво нової фортеці, яку назвала Баром. 1540 року місто отримало магдебурзьке право. У 1861р. тут проживало 7965 мешканців, 1880 року - 8277, 1905 року - 19438, 1911 року - 22620, нині - понад 15 тисяч осіб. Бар був райцентром, а 2020 року увійшов до Жмеринського району.

Дерев'яний костел св. Миколая у Барі, фундований 1550 року місцевою власницею королевою Боною, спалили 1648 року козаки. Новий дерев'яний храм (з дуба чи бука на підмурівку) розпочали будувати зусиллями о. Матея Круліковського 1721 року, але навіть у 1741 році, коли його перейняли єзуїти, спорудження ще не було завершене.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: czerwiec, 15
1895	- освячено наріжний камінь костелу Преображення Господнього у Семаківці на Тернопільщині;
1913	- архієпископ Йосиф Більчевський урочисто коронував образ Матері Божої Неустанної Допомоги головного вівтаря костелу Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
1962	- помер у Варшаві колишній архієпископ-митрополит Львівський Євгеній Базяк, похований в Кракові у Вавельській катедрі;
2011	- ординарій Київсько-Житомирський єпископ Ян Пурвінський зрікся з уряду, призначено ординарієм дієцезії з наданням титулу архієпископа ad personam єпископа Петра Мальчука;
2019	- єпископ Броніслав Бернацький впровадив реліквії св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Южноукраїнську на Миколаївщині; - єпископ Едуард Кава впровадив мощі св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Косові-Хом'яківці на Тернопільщині;
2021	- о. Вісвалдаса Кулбокаса призначено Апостольським нунцієм в Україні і титулярним архієпископом Мартани;
Następna data: czerwiec, 16
1765	- майбутнього єпископа Луцького о. Фелікса Турського, призначеного правлячим єпископом Холмським, висвятив на єпископа у Холмі ординарій Луцький Антоній Воллович;
1897	- освячено наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Фразі на Івано-Франківщині;
1979	- майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Мар’ян Бучек висвячений на священника в Цєшанові Апостольським адміністратором Львівської архідієцезії в Любачеві єпископом Мар’яном Реховичем;
1990	- майбутній єпископ о. Ян Пурвінський освятив в Олевську на Житомирщині пристосовану каплицю Воздвиження Хреста Господнього;
1997	- у Баранівці на Житомирщині освячено новозбудований поруч зі костелом св. Станіслава Костки будинок францисканського новіціату;
2007	- кардинал Мар'ян Яворський освятив наріжний камінь костелу cв. Варвари у Бориславі на Львівщині;
2008	- офіційне відкриття першого в Харківсько-Запорізькій дієцезії споглядального монастиря (сс.-кармеліток босих) у Покотилівці на Харківщині;
2012	- єпископ Ян Пурвінський освятив дзвін костелу Воздвиження Хреста Господнього в Олевську на Житомирщині;
2015	- архієпископ Мечислав Мокшицький освятив наріжний камінь під будівництво Дому Милосердя у Львові на Збоїщах;
2018	- єпископ Леон Малий освятив у головному вівтарі подарований новий образ покровителя храму cв. Антонія у Верхніх Петрівцях на Буковині;
2019	- архієпископ Мечислав Мокшицький у присутності єпископа Антала Майнека консекрував новозбудований храм Пресвятої Трійці у Драчині на Закарпатті; - єпископ Едуард Кава освятив відновлену ще 2017 року дзвіницю з трьома новими дзвонами у костелі Пресвятої Трійці у Поморянах на Львівщині;

Єзуїти закінчили будівництво дубової святині у Барі та освятили її під титулом свв. Войтеха і Станіслава. Після ліквідації ордену 1773 року храм перейшов до дієцезіального духовенства, проте у 1806 році він також згорів. Збудувати новий костел так і не вдалось, попри те, що фінансово-майнове забезпечення парафії станом на 1830 рік було вже досить значним. Після пожежі довелось послуговуватись недобудованою францисканською святинею. Їхні перші дерев'яні храм св. Йосифа та монастир збудували після 1662 року, проте вони згоріли 1768 року під час захоплення Бару московітськими та польськими (антиконфедератськими) військами. Розпочате 1776 року будівництво мурованої святині так і не завершили, а після ліквідації францисканського монастиря 1832 року усі його будівлі з часом перетворились на руїни, оскільки парафія з них перейшла до домініканського храму.

Źródło zdjęcia: PhotoDocumentalist.org.ua

Завдяки фундаційному акту від 27 листопада 1607 року настоятеля о. Матеуша і старости Станіслава Гольського у місті оселились домініканці, які отримали збудований 1598 року коштом цеху шевців дерев'яний костелик св. Анни. Хоча під час козацько-польської війни їх монастир та маєтності були пограбовані, проте весь костельно-монастирський комплекс не зазнав істотних руйнувань. І після повернення у Бар домініканців на початку XVIIIст. вистачило лише невеликого ремонту. А 1806 року, коли згорів парафіяльний храм, з ініціативи преора о. Шадбея всі домініканські дерев'яні будівлі, за винятком резиденції, розібрали, щоб на їх місці збудувати новий костельно-монастирський комплекс.

Źródło zdjęcia: **Сергій Венцеславський**

Спорудження мурованого костелу у Барі коштом вірян та завдяки зусиллям того ж о. Шадбея здійснили у 1807-1811 роках. Святиня отримала п'ять дерев'яних вівтарів, головний з яких містив образ Матері Божої з Дитятком. Після оздоблення та належного оснащення новозбудований храм 7 жовтня 1826 року консекрував єпископ Францішек Мацкевич. 1823 року поряд почали будівництво мурованої резиденції, але до ліквідації у 1832 році домініканського монастиря спорудження не встигли завершити. Костел та інші будівлі ченців перейшли до дієцезіального духовенства.

В середині ХІХст. парафія у Барі мала присвяту святій Анні, понад п'ять тисяч вірян та філіальну каплицю у Вовковинцях, проте після приєднання Кам'янецької дієцезії до Луцько-Житомирської схематизми подають костел під титулом св. Миколая. У 90-х роках під адмініструванням о. Едуарда Засовського чисельність парафії перевищила 6 тисяч вірних. На початку ХХст. барська парафія адмініструвалась о. Олександром Щавінським, саме тоді їй повернули титул св. Анни. Храм вже не міг помістити всіх вірних, кількість яких майже сягнула восьми тисяч, тому 1902 року на гроші Пелагеї Мілевської розпочалося його розширення (наріжний камінь заклали 25 липня 1902 року). До 1908 року завдяки зусиллям о. Щавінського та о. Еразма Чачковського, який 1907 року його замінив, збудували фактично новий неоготичний костел (від старого залишився тільки пресбітерій - вівтарна частина).

У 1933-1942 роках святиню у Барі було зачинено. У 80-х роках минулого століття тут працював настоятелем майбутній єпископ о. Броніслав Бернацький, якому 1989 року допомагав у душпастирстві інший майбутній єпископ - о. Яцек Пиль OMI. 26 липня 2006 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович здійснив реконсекрацію храму. 2018 року було відновлено орган початку ХХ століття.