СНІТКІВ. Колишній костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1847 - 1857). Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н

23417 Снітків

Снітків у джерелах відомий із XVI століття, 1720 року отримав магдебурзьке право. На кінець XVIII століття був одним з найбагатших містечок Поділля. Наприкінці XIXст. тут проживало майже три тисячі мешканців, а нині їх менше семи сотень.

Зі середини XVIII століття існував у Сніткові дерев'яний костел, першою фундаторкою якого у 1748 році була Ружа Ліпська з Дзєдушицьких. У 1774 році власник поселення Рафал Дзєржек завершив спорудження наступного дерев'яного храму, розпочате ще 1768 року його батьком. З часом цей костел став непридатним і був розібраний.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: грудень, 07
1998 - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького;
2001 - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті;
2008 - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині;
Наступна дата: грудень, 08
1737 - інгрес до Кам'янець-Подільської катедри єпископа Франциска Кобельського;
1878 - висвячений на священника у Перемишлі (Польща) місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером майбутній єпископ-помічник Львівський та кардинал Ян Пузина;
1926 - новозбудовану каплицю у Рокитному на Рівненщині освятив о. Станіслав Фіялковським;
1930 - новоспоруджений костел Христа Царя у Львові-Брюховичах освятив архієпископ Болеслав Твардовський;
1933 - новозбудований костел св. Ізидора у Римачах на Волині освятив о. Стефан Ястжембський;
1991 - єпископ Ян Пурвінський освятив повернені верхній та нижній храми у Бердичеві на Житомирщині;
1992 - єпископ Маркіян Трофим'як в Остап'єму на Тернопільщині повторно освятив повернений храм під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги i св. Вацлава;
1995 - єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований костел Пресвятої Трійці у Волочиську на Хмельниччині;
2006 - о. Ян Нємєц, призначений єпископом-поміником Кам'янець-Подільськи, консекрований кардиналом Мар'яном Яворським у Кам'янець-Подільському катедрі;
2007 - єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвінницю поруч з каплицею Матері Божої Чудотворного Медальйона та св. Андрія Боболі у Мерефі на Харківщині та дзвін на ній;
2010 - о. Ян Собіло, номінований єпископм-помічником Харківсько-Запорізьким, висвячений на єпископа у Харківській катедрі єпископом Харківсько-Запорізьким Мар’яном Бучеком;
2018 - єпископ Віталій Кривицький в каплиці Воздвиження Хреста Господнього у Києві освятив пам'ятну таблицю о. Тадеушу Хоппе SDB;
2019 - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері та відновлений вівтарний хрест;

У 1845-1857 роках завдяки зусиллям тодішнього настоятеля о. Антонія Кулеши та коштом родини Дзєржків у Сніткові було збудовано мурований храм в неоготичному стилі. Зокрема, 15 липня 1845 року була освячена земельна ділянка під спорудження костелу. Станом на липень-серпень 1846 року вимурували стіни на 2 аршини і 3 вершки (близько 156 см). Проте далі, у 1847-1857рр. дані про будівництво храму відсутні. Його освячення відбулось 1857 року, проте в деяких джерелах подається завершення спорудження святині на 1868 рік. У 1886 році парохом призначено о. Юліана Маєвського, котрий протягом багатьох років намагається добитись ремонту костелу. 1897 року парафія нараховувала 2613 вірян, а 1905 року мала 36 десятин, 758 сажнів землі. Ремонт святині було зроблено лише у 1909-1910 роках.

Снітківський храм вперше закрили у 1934 році, церковне майно конфіскували. І з 1934 по 1941 рр. тут розміщався зразковий будинок колективіста ім. Луначарського, для чого костел було спеціально переобладнано. Була облаштована сцена, спеціальні кімнати, бібліотека, закуплено культінвентар. У 1941 році під час німецької окупації віруючі повернули собі костел. Сцена і внутрішнє обладнання було зруйноване, майно розікрали. Після війни костел діяв до 1951 року, коли його знову забрали - під зерносховище. Проте зерно тут погано зберігалося, тому цього ж року храм знову повернули віруючим. 20 вересня 1960 року рішенням №652 виконкому Вінницької обласної ради депутатів приміщення костелу уже втретє було вилучене з підпорядкування релігійної громади. У 1962-1966рр. його за проектом П. Качуровського перебудували під Будинок культури, який було визнано найкращим сільським Будинком культури Вінницької області.

Підлога костелу була викладена кам'яними плитами, які збереглись і зараз лежать на площадці при вході до Будинку культури. Храм мав великий головний вівтар з центральним образом Непорочного Зачаття Марії, який заслонявся позолоченою іконою св. Яна Непомуки. Бічні вівтарі були присвячені св. Антонію і св. Роху. Хори утримувались на дерев'яних стовпах, притвор був кам'яний. Біля костелу ріс невеликий садок, стояв будиночок сторожа, а перед храм - дві дзвіниці із дзвонами. Святиню оточував високий мур. Були ковані ворота і дві хвіртки, які зараз встановлені при вході на католицьке кладовище. Зовні храму на колонах на рівні даху стояли чавунні скульптури святих Апостолів Петра і Павла.

Колишній костел місцевій громаді римо-католиків повернули лише на короткий час у 1991 році, коли його освятив єпископ Ян Ольшанський, тому вони послуговуються каплицею на кладовищі.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.