|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
22800 Немирів,
вул. Костельна, 93а,
f.b.: Nemyrivkatolik
У Х-ХІ століттях тут існувало руське (давньоукраїнське) поселення, на місці якого виникло інше - Мирів, але його зруйнували татари. У другій половині XIVст. утворилось нове поселення Немирів, перша письмова згадка про нього припадає на 1506 рік. Магдебурзьке право отримало 1581 року. 1893 року у місті проживало 6864 мешканців, 1905 року - 7508, нині - понад 11400 осіб. Немирів був осередком повіту, у радянські часи - селищем міського типу і райцентром, з 1985 року - знову містом, а 2020 року увійшов до Вінницького району.
Перший дерев'яний костел в Немирові існував, принаймні, на початку XVIIст. (ймовірно, збудували наприкінці XVIст.), проте пізніше був зруйнований. Черговий дерев'яний храм у місті постав аж у 20-х роках XVIII століття.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 17 | |
| 1693 | - охрещений в Польщі майбутній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський та митрополит-архієпископ Львівський Миколай Дембовський (дата народження не відома); |
| 1826 | - костел св. Станіслава єп. мч. у Балті на Одещині консекрував єпископ Францішек Мацкевич; |
| 1848 | - о. Каспер Боровський, номінований ординарієм Луцько-Житомирським, висвячений на єпископа, ймовірно, у Санкт-Петербурзі єпископами Антонієм Фіалковським, Йосифом Голдманом та Ігнатієм Головінським; |
| 1900 | - призначено Львівським архієпископом та митрополитом о. Йосифа Більчевського, майбутнього святого; - єпископ Йосиф Пельчар, майбутній святий, призначений Перемишльським ординарієм; |
| Наступна дата: грудень, 18 | |
| 1729 | - рукоположений в священники майбутній Кам'янець-Подільський єпископ-ординарій Миколай Дембовський, Львівський архієпископ-номінант; |
| 1797 | - єпископ-помічник Львівський Каетан Кіцький призначений архієпископом-митрополитом Львівським; |
| 1857 | - о. Йосиф Габрилевич освятив новозбудований костел св. Станіслава єп. мч. у Золотниках на Тернопільщині; |
І збудували цей костел у Немирові у 1726-1727 роках коштом київського воєводи (і місцевого власника) Йосифа Потоцького. Послуговувались ним до 1790 року, коли визнали непридатним через занедбаність та загрозу завалення (богослужіння перенесли до шкільної каплиці). Одночасно коштом чергового власника Вікентія Потоцького розпочали спорудження мурованого храму, проте наприкінці 90-х років ця вже вимурована до рівня стелі святиня завалилась. Богослужіння ж у шкільній каплиці продовжувались до 1811 року, коли більшу частину міста знищила пожежа, а потім їх перенесли до облаштованої у палаці каплиці.
Будівництво сучасного мурованого храму у Немирові розпочали 1805 року коштом чергового місцевого власника Станіслава Щенсного Потоцького за проектом італійських архітекторів, проте вже 1808 року воно зупинилось через брак коштів. Фундатор помер ще 1805 року, а його наступники (старший син Юрій та третя дружина Софія) не були надто зацікавлені продовжувати спорудження святині, яку вдалось на той час вимурувати вище вікон (а також закласти фундамент парафіяльного будинку). Правда, потім воно все-таки мляво продовжилось, але пожежа 1811 року частково зачепила також і костел і, схоже, майже на два десятиліття законсервувала його в такому вигяді. Завершив будівництво храму 1830 року народжений того ж 1805 року молодший син Станіслава Болеслав Потоцький після того, як став черговим власником місцевих маєтностей. Споруджений, в основному, костел потім достатньо оздобили та оснастили (ймовірно, теж завдяки Болеславу), щоб 6 серпня 1838 року його консекрував єпископ Франциск Мацкевич під титулом Опіки св. Йосифа.
Цей костел у Немирові вперше згадується у схематизмі Кам'янецької дієцезії 1831 року (разом із каплицею у Печері). Наприкінці 50-х років немирівська парафія нараховувала понад дві тисячі вірян та мала окрім печерської каплицю у місцевій гімназії та Ковалівці. Завдяки зусиллям адміністратора о. Діонісія Мацінського, який прослужив тут із 70-х років до початку 90-х років, та коштам внучки Болеслава Марії Щербатової і вірян храм реставрували після пожежі 8 грудня 1880 року. Принаймні, від початку ХХ століття парафію обслуговував адміністратор о. Антоній Ставинський, який опікувався нею, принаймні, до початку І світової війни. Тоді печерська каплиця у схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії вже була виділена окремим пунктом як філія.
На початку 20-х років парафія в Немирові вже не мала свого душпастиря, від 1924 року нею опікувався о. Ігнатій Любенський із Самчинців, якого 1929 року радянська влада заарештувала. У 1927р. чисельність римо-католиків у місті зменшилась до 170 осіб. На початку 30-х років костел закрили, у 1939 році зруйновали його вежі. Під час ІІ світової війни святиня, ймовірно, знову запрацювала, оскільки 1947 року була діючою. Потім її остаточно зачинили, перетворивши на будинок культури, який у 1988-1990рр. фундаментально перебудували, облаштувавши у ньому тацювальну та глядацьку зали, музей, зал святкових подій, кафетерій, ігрові кімнати тощо. На Великдень 1994 року в поверненому римо-католикам храмі звершили перше богослужіння, а в 1995-1997 роках його було частково відремонтовано. 1 травня 1999 року костел консекрував під титулом св. Йосифа Обручника єпископ Леон Дубравський OFM. Після 2005 року немирівську святиню реконструювали, відновивши втрачені вежі.
Парафію обслуговують дієцезіальні священники.
Головна сторінка