ПОГРЕБИЩЕ. Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1864). Вінницька обл., Вінницький р-н

22200 Погребище,
вул. Шевченка, 74,
+380 (4346) 216-33, 212-17

Погребище згадується у 1148р. як Рокитня. Після монголо-татарської навали від нього залишилися одні погреби, в яких вдалось уціліти небагатьом мешканцям, звідси і походить назва поселення. У 1569р. отримало магдебурзьке право. 1629 року тут проживало понад 6 тисяч мешканців, 1881 року - 4457, у тому числі лише 2589 християн, на початку ХХст. - близько 5800, нині - 9200 осіб. З 1938р. було селищем міського типу, 1984 року стало містом. Було райцентром, а у 2020р. увійшло до Вінницького району.

Хоча у Погребищі був дерев'яний храм, збудований у першій половині XVIIст. місцевим власником Кшиштофом Збаразьким, проте католики латинського обряду містечка належали до парафії у Паволочі. Погребищенську святиню знищили у середині цього століття під час польсько-козацьких війн. У 1751р. коштом Михайла Радзивіла спорудили дерев'яні костел та монастир для францисканців конвентуальних. Храм освятив єпископ Каетан Солтик, який 1754 року заснував тут також парафію у складі частини паволоцьких сіл.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: березень, 17
1795 - у Лозовиці біля Климовичів у Білорусі народився майбутній єпископ-помічник Тираспольський Вікентій Ліпський;
Наступна дата: березень, 18
1907 - освятили новозбудований костел у Семенові на Тернопільщині;
1989 - повернений та впорядкований храм св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив майбутній єпископ о. Рафал Керницький;
- освячено повернений костел св. Йосифа в Полупанівці на Тернопільщині;
2006 - єпископ Станіслав Падевський освятив наріжний камінь костелу св. Йосифа у Кременчуці на Полтавщині;
2018 - каплицю Матері Божої Ченстоховської в Горіхові на Житомирщині освятив о. Віктор Маковський;
Джерело фотознімка: camenecensis.org

Вже невдовзі францисканці покинули Погребище, а парафія перейшла до дієцезіального духовенства. 1767 року настоятелем був о. Йоахим Лущинський, а вікарієм - о. Костянтин Тарчевський. У 1768р. гайдамаки здобули місто та знищили костел. 1782 року з фундації когось із родини князів Вишнівецьких вже існували в Погребищах інший дерев'яний храм та фундамент під будівництво мурованого. За однією верісією, 1794 року ця святиня згоріла, а відбудували її у 1814р. коштом місцевого власника Адама Жевуського. За іншою, храм згорів 1817 року, що підтверджують також схематизми Луцько-Житомирської дієцезії, а відбудований був як мурований у наступні роки тим же Жевуським, який помер 1825 року. В середині ХІХст. парафію, що мала каплиці у Плискові, а також цвинтарні у Спільчині і Чернявці, обслуговували настоятель о. Вікентій Берегович та вікарій о. Божим Франциск.

Джерело фотознімка: Ігор Дорожко

У 1864 році у Погребищі збудували мурований костел за кошти власника містечка князя Адама Жевуського (сина попереднього фундатора), а старий розібрали. 1868 року храм освятив єпископ Каспер Боровський. У 70-х - 90-х роках парафією, яка наприкінці ХІХ століття нараховувала близько 3800 вірян у понад трьох десятках населених пунктів, опікувався настоятель о. Адам Міцкевич, а плисківський храм вже був філією. 1906 року постала дерев'яна каплиця на погребищенському кладовищі. У 1908 році костел було реставровано коштом вірних та завдяки зусиллями призначеного 1906 року адміністратора о. Адама Жулкевського, що прослужив тут, принаймні, до початку І світової війни.

У першій половині 20-х років XXст. парафію (понад 4300 вірних) в Погребищі адміністрував о. Йосиф Мьодушевський, якого пізініше замінив о. Сігізмунд Клімчинський. За інформацією радянських органів обліку, парафія була чинною майже до кінця 40-х років, налічуючи 1700 вірян. Пізніше костел зачинили, а повернули його римо-католикам 1991 року. 28 березня 1992 року єпископ Ян Ольшанський MIC повторно освятив храм, відновлення якого триває досі. Погребище обслуговують дієцезіальні священники з парафії св. Станіслава, єп. мч. в Оратові.

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.
Фільми