ШАРГОРОД. Костел св. Флоріана(1590 - 1595, 1717 - 1749). Санктуарій Страстей Господніх (2017). Всеукраїнська кальварія (2024). Вінницька обл., Жмеринський р-н

23500 Шаргород,
вул. Героїв Майдану, 216,
+380 (4344) 217-27,
f.b.: 100017016283715, 61552320509649

У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.

У 1590-1595 роках у Шаргороді коштом засновника міста Яна Замойського збудували невеликий мурований костел, який 3 листопада наступного року консекрував єпископ Павло Волуцький під титулом св. Флоріана. Фундаційний акт було підписано 11 квітня 159(7 чи 9?) року, за яким новоутворена парафія отримала у власність село Княжа Лука, яке після цього стало називатись Плебанівкою, інше майно та костельний податок з усіх мешканців містечка.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: червень, 14
1619 - освячено під титулом Матері Божої Умиління костел бернардинів у Сокалі на Львівщині;
1868 - архієпископ Франциск Вежхлейський консекрував костел св. Миколая у Соколові на Львівщині;
1903 - архієпископ Йосиф Більчевський освятив оновлений головний вівтар костелу св. Станіслава єп. мч. у Фірлеєві (Липівці) на Івано-Франківщині;
- єпископ Кароль Фішер повторно освятив костел св. Миколая єп. у Дублянах на Львівщині;
1992 - повернений храм Пресвятої Трійці у Любомлі на Волині освятив о. Людвіг Камілєвський;
1996 - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині проголосили санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина;
2014 - єпископ Леон Дубравський у співлужінні єпископа Леона Малого консекрував костел Пресвятої Трійці в Окопах на Тернопільщині;
Наступна дата: червень, 15
1895 - освячено наріжний камінь костелу Преображення Господнього у Семаківці на Тернопільщині;
1913 - ще недобудований храм Матері Божої Цариці Польщі в Раштівцях на Тернопільщині освятив єпископ Владислав Бандурський;
1962 - помер у Варшаві колишній архієпископ-митрополит Львівський Євгеній Базяк, похований в Кракові у Вавельській катедрі;
2011 - ординарій Київсько-Житомирський єпископ Ян Пурвінський зрікся з уряду, призначено ординарієм дієцезії з наданням титулу архієпископа ad personam єпископа Петра Мальчука;
2019 - єпископ Броніслав Бернацький впровадив реліквії св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Южноукраїнську на Миколаївщині;
- єпископ Едуард Кава впровадив мощі св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Косові-Хом'яківці на Тернопільщині;
2021 - о. Вісвалдаса Кулбокаса призначено Апостольським нунцієм в Україні і титулярним архієпископом Мартани;
Фотознімок: Наполеон Орда

На той час храм у Шаргороді мав дві каплиці, три вівтарі, досить скромне інше оснащення та прикостельний цвинтар. Фінансово-майнове забезпечення парафії значно збільшив у 161(2 чи 4?) і 1618 роках Томаш Замойський, син фундатора, завдяки чому, зокрема, збудовали парафіяльну школу і шпиталь. Але цю святиню було знищено 1648 року, коли розпочалась козацько-польська війна. Під час цих військових дій та наступної турецької окупації костел перебував у стані руїни, а парафія перестала існувати.

Фотознімок: Стефан Таранушенк, Павло Жолтовський

Відновлення парафії у Шаргороді відбулось 1716 року з ініціативи єпископа Стефана Рупневського, а відбудова храму розпочалась наступного року, проте здійснювалась дуже повільно. Будівельні роботи пришвидшились лише після 1739 року (із призначенням в Кам'янець-Подільську дієцезію єпископа Вацлава Сераковського). Наприкінці 40-х років вже повністю постали мури костелу, склепіння та дах над північним нефом, у якому почали проводили богослужіння. 1750 року храм мав головний вівтар Христа Розіп'ятого і чотири бічних вівтарів св. Антонія, св. Яна Непомуцького, св. Анни і Благовіщення Пресвятої Богородиці. Фактично, це була повністю нова святиня, яку пов'язувала із попередньою лише церковна традиція.

Фотознімок: Posterrr

У 1829 році храм в Шаргороді мав вже дев'ять вівтарів, головний з яких і далі містив оздоблений численними вотами образ Господа Ісуса Розіп'ятого, який на той час вважався чудотворним, а також на прикостельному цвинтарі дерев'яну дзвіницю з трьома дзвонами. Проте сучасного вигляду костел набув лише 1844 року під час капітального ремонту, коли було перебудовано його фасад, замінено гонтовий дах бляшаним, а також відновлено інтер'єр. 1860 року парафія нараховувала майже 4200 вірян у містечку та сусідніх селах, від 70-х років до 1904 року - перевищила 6 тисяч вірних, мала цвинтарну каплицю в Шаргороді та обслуговувалась настоятелем о. Леопольдом Погоржельським, якого 1905 року замінив адміністратор о. Лонгін Добровольський. Саме тоді і було реставровано святиню.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У 30-х роках радянська влада закрила храм в Шаргороді, перетворивши його на склад. Було знищено все костельне оснащення, у тому числі і вівтарі, та розібрано дзвіницю. Під час німецько-румунської окупації культову роботу святині відновили, наприкінці 40-х років та в 50-х роках богослужіння в ній епізодично проводив о. Антоній Хомицький. На зламі 50-х - 60-х років шаргородську парафію намагались ліквідувати, проте вірянам вдалось її відстояти. 1966 року її настоятелем став звільнений із таборів о. Броніслав Джепецький, який прослужив тут до своєї смерті 1973 року. У 1973-1983 роках парафією опікувався о. Вікентій Вітко, а потім - оо.-францисканці Зенон Туровський, Тадеуш Лучак і Лєх Дулемба.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У 1995 році було завершено зовнішній ремонт храму в Шаргороді. У 2000-х роках на пагорбах поблизу костелу, що нагадують єрусалимські, по яких проходив останній шлях Христа, розпочалось спорудження 3-кілометрової Хресної Дороги з 14-ма каплицями та фігурами в натуральну величину, подібної до тієї, яка є в Кальварії Зебжидовській у Польщі. 26 травня 2017 року єпископ Леон Дубравський OFM за участю Апостольського нунція в Україні архієпископа Клаудіо Ґуджеротті та інших єпископів проголосив храм і Хресну дорогу в Шаргороді санктуарієм Страстей Господніх. 8 березня 2024 року єпископи надали санктуарію статус Всеукраїнської кальварії.

Фотознімок: Investigatio

У 1993 році при парафії у Шаргороді формально постав монастир францисканців (орден Братів Менших), які і понад три тисячі вірних у місті та двох десятках сусідніх сіл, працюють тут також черниці згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок. Місто має ще один костел - Пресвятого Серця Господа Ісуса у мікрорайоні Розкіш.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

ОСНОВНІ ПОДІЇ ЧИ ПУБЛІКАЦІЇ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ СВЯТИНЕЮ



2014. 05.04 Єпископ Броніслав Бернацький очолив відпустові урочистості на честь св. Флоріана, під час яких уділив Таїнство Миропомазання майже півсотні місцевих вірних; 05.30 Черговий молебень Хресної дороги очолив єпископ Леон Дубравський; 09.19 Архієпископ Мечислав Мокшицький очолив урочисту Месу і подарував парафії реліквії св. Йоана Павла ІІ. Молебень Хресної дороги провів єпископ Леон Дубравський; 11.08 Двадцята річниця смерті о.-францисканця Пасхаліса Немченко;


2017. 05.26 Урочистість проголошення костелу св. Флоріана та Хресної дороги санктуарієм Страстей Господніх очолив Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті за участю єпископів Леона Дубравського, Броніслава Бернацького, Яцека Пиля, Радослава Змітровича і Мар’яна Бучека; 07.04 В останню земну подорож о. Альберта Зенона Туровського OFM провели єпископи Леон Дубравський і Радослав Змітрович, а також понад 85 священників з України та з-за кордону;



Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.