 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
23500 Шаргород,
вул. Героїв Майдану, 216,
+380 (4344) 217-27,
f.b.: 100017016283715, 61552320509649
У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.
У 1590-1595 роках у Шаргороді коштом засновника міста Яна Замойського збудували невеликий мурований костел, який 3 листопада наступного року консекрував єпископ Павло Волуцький під титулом св. Флоріана. Фундаційний акт було підписано 11 квітня 159(7 чи 9?) року, за яким новоутворена парафія отримала у власність село Княжа Лука, яке після цього стало називатись Плебанівкою, інше майно та костельний податок з усіх мешканців містечка.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: październik, 08 | |
| 1658 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Комарні на Львівщині консекрував архієпископ Ян Тарновський; |
| 1743 | - єпископ Вацлав Сераковський консекрував костел св. Катерини Олександрійської у Воютичах на Львівщині; |
| 1752 | - храм св. Ап. Матвія у Крукеничах на Львівщині консекрував єпископ А. Пруський; |
| 1753 | - храм св. Катерини Олександрійської у Мишлятичах на Львівщині після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський; |
| 1775 | - єпископська консекрація у Варшаві єпископом Познаньським Анджеєм Млодзєйовським о. Каспера Цецішовського, призначеного єпископом-коад'ютором Київським; |
| 1784 | - єпископ-коад'ютор Київський Каспер Цецішовський прийняв урядування Київською дієцезією, яка згодом стала називатись Луцько-Житомирською; |
| 1789 | - єпископ Адам Красинський консекрував костел Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському на Хмельниччині; |
| 1922 | - костел св. Миколая у Бібрці на Львівщині консекрував єпископ Болеслав Твардовський; |
| 2005 | - новоспоруджений та оснащений храм св. Ап. Фоми i Святої Родини у Томашгороді на Рівненщині консекрував єпископ Маркіян Трофим'як; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович освятив дзвони костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі; |
| 2011 | - єпископ Леон Дубравський урочисто освятив новоспоруджений костел Воздвиження Хреста Господнього у
Крижополі на Вінничині; - єпископ Леон Дубравський освятив фундамент та хрест на вежу храму св. Катерини Олександрійської, cвв. Апп. Петра і Павла у Вапнярці на Вінничині; |
| 2017 | - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Пресвятої Трійці у Затурцях на Волині освятив пам’ятну дошку депутату Сергію Мартиняку, коштом якого проведено зовнішній ремонтн храму; |
| 2021 | - єпископ Броніслав Бернацький та архієпископ Мечислав Мокшицький консекрували костел св. Миколая (санктуарій Матері Божої Салетинської) у Лановичах на Львівщині; |
| Następna data: październik, 09 | |
| 1705 | - первісний костел св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії у Мельниці на Волині консекрував єпископ Олександр Виговський; |
| 1718 | - єпископ-помічник Львівський Фелікс Шанявський консекрував храм Пресвятої Трійці у Терновиці (Брухналі) на Львівщині; |
| 1938 | - новоспоруджений костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Литвинові на Тернопільщині освятив архієпископ Болеслав Твардовський; - новозбудований храм Воздвиження Святого Хреста у Новому Селі на Львівщині освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда; |
| 2013 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив територію під будівництво другої частини комплексу резиденції єпископа, Курії та парафіяльного будинку у Харкові; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив нові вітражі Ісуса Доброго Пастиря, Пресвятої Діви Марії, св. Йосифа, бл. Целестина, св. Йоана Павла II та св. Фаустини в костелі Божого Милосердя у Львові-Рясному; |
На той час храм у Шаргороді мав дві каплиці, три вівтарі, досить скромне інше оснащення та прикостельний цвинтар. Фінансово-майнове забезпечення парафії значно збільшив у 161(2 чи 4?) і 1618 роках Томаш Замойський, син фундатора, завдяки чому, зокрема, збудовали парафіяльну школу і шпиталь. Але цю святиню було знищено 1648 року, коли розпочалась козацько-польська війна. Під час цих військових дій та наступної турецької окупації костел перебував у стані руїни, а парафія перестала існувати.
Відновлення парафії у Шаргороді відбулось 1716 року з ініціативи єпископа Стефана Рупневського, а відбудова храму розпочалась наступного року, проте здійснювалась дуже повільно. Будівельні роботи пришвидшились лише після 1739 року (із призначенням в Кам'янець-Подільську дієцезію єпископа Вацлава Сераковського). Наприкінці 40-х років вже повністю постали мури костелу, склепіння та дах над північним нефом, у якому почали проводили богослужіння. 1750 року храм мав головний вівтар Христа Розіп'ятого і чотири бічних вівтарів св. Антонія, св. Яна Непомуцького, св. Анни і Благовіщення Пресвятої Богородиці. Фактично, це була повністю нова святиня, яку пов'язувала із попередньою лише церковна традиція.
У 1829 році храм в Шаргороді мав вже дев'ять вівтарів, головний з яких і далі містив оздоблений численними вотами образ Господа Ісуса Розіп'ятого, який на той час вважався чудотворним, а також на прикостельному цвинтарі дерев'яну дзвіницю з трьома дзвонами. Проте сучасного вигляду костел набув лише 1844 року під час капітального ремонту, коли було перебудовано його фасад, замінено гонтовий дах бляшаним, а також відновлено інтер'єр. 1860 року парафія нараховувала майже 4200 вірян у містечку та сусідніх селах, від 70-х років до 1904 року - перевищила 6 тисяч вірних, мала цвинтарну каплицю в Шаргороді та обслуговувалась настоятелем о. Леопольдом Погоржельським, якого 1905 року замінив адміністратор о. Лонгін Добровольський. Саме тоді і було реставровано святиню.
У 30-х роках радянська влада закрила храм в Шаргороді, перетворивши його на склад. Було знищено все костельне оснащення, у тому числі і вівтарі, та розібрано дзвіницю. Під час німецько-румунської окупації культову роботу святині відновили, наприкінці 40-х років та в 50-х роках богослужіння в ній епізодично проводив о. Антоній Хомицький. На зламі 50-х - 60-х років шаргородську парафію намагались ліквідувати, проте вірянам вдалось її відстояти. 1966 року її настоятелем став звільнений із таборів о. Броніслав Джепецький, який прослужив тут до своєї смерті 1973 року. У 1973-1983 роках парафією опікувався о. Вікентій Вітко, а потім - оо.-францисканці Зенон Туровський, Тадеуш Лучак і Лєх Дулемба.
У 1995 році було завершено зовнішній ремонт храму в Шаргороді. У 2000-х роках на пагорбах поблизу костелу, що нагадують єрусалимські, по яких проходив останній шлях Христа, розпочалось спорудження 3-кілометрової Хресної Дороги з 14-ма каплицями та фігурами в натуральну величину, подібної до тієї, яка є в Кальварії Зебжидовській у Польщі. 26 травня 2017 року єпископ Леон Дубравський OFM за участю Апостольського нунція в Україні архієпископа Клаудіо Ґуджеротті та інших єпископів проголосив храм і Хресну дорогу в Шаргороді санктуарієм Страстей Господніх. 8 березня 2024 року єпископи надали санктуарію статус Всеукраїнської кальварії.
У 1993 році при парафії у Шаргороді формально постав монастир францисканців (zakon Braci Mniejszych), які і понад три тисячі вірних у місті та двох десятках сусідніх сіл, працюють тут також черниці згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок. Місто має ще один костел - Пресвятого Серця Господа Ісуса у мікрорайоні Розкіш.
