PECZORA. Kościół p.w. św. Andrzeja Boboli (1904). Winnicki obw., Tulczynski r-n

23610 Печера,
вул. Кальніцького, 7а,
f.b.: kostelpechera

Назва походить від печерних ходів, які служили сховищем для місцевих жителів від нападників. У документах Печера вперше згадується 1580 роком, з другої половини XVIIIст., коли стала власністю єпископа-помічника Кам'янецького Ігнатія Длуського, вважалась містечком та називалась також Печарою і Печаркою. У 80-х роках тут проживало близько двох тисяч мешканців, 1905 року - 4909, нині село має понад дві тисячі осіб.

Черговий місцевий поміщик Ян Свєйковський на початку ХІХст. перебудував у Печері дерев'яний житловий будинок на каплицю, при якій жили священники (зокрема, о. Теодор Кулицький у 1801-1802рр.). Впродовж трьох десятків років тут душпастирювали оо.-тринітарії із парафії у Брацлаві. У середині 20-х років цього ж століття поруч із дерев'яною збудували муровану каплицю, до якої перенесли богослужіння (стара тоді вже не використовувалась). 1830 року капеланом був о. Йосиф Яцонський.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: październik, 08
1658	- костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Комарні на Львівщині консекрував архієпископ Ян Тарновський;
1743	- єпископ Вацлав Сераковський консекрував костел св. Катерини Олександрійської у Воютичах на Львівщині;
1752	- храм св. Ап. Матвія у Крукеничах на Львівщині консекрував єпископ А. Пруський;
1753	- храм св. Катерини Олександрійської у Мишлятичах на Львівщині після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський;
1772	- освячено новозбудовану каплицю св. Яна Непомуцького у Підкамені на Львівщині;
1775	- єпископська консекрація у Варшаві єпископом Познаньським Анджеєм Млодзєйовським о. Каспера Цецішовського, призначеного єпископом-коад'ютором Київським;
1784	- єпископ-коад'ютор Київський Каспер Цецішовський прийняв урядування Київською дієцезією, яка згодом стала називатись Луцько-Житомирською;
1789	- єпископ Адам Красинський консекрував костел Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському на Хмельниччині;
1922	- костел св. Миколая у Бібрці на Львівщині консекрував єпископ Болеслав Твардовський;
2005	- новоспоруджений та оснащений храм св. Ап. Фоми i Святої Родини у Томашгороді на Рівненщині консекрував єпископ Маркіян Трофим'як; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович освятив дзвони костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі;
2011	- єпископ Леон Дубравський урочисто освятив новоспоруджений костел Воздвиження Хреста Господнього у Крижополі на Вінничині; - єпископ Леон Дубравський освятив фундамент та хрест на вежу храму св. Катерини Олександрійської, cвв. Апп. Петра і Павла у Вапнярці на Вінничині;
2017	- єпископ Віталій Скомаровський в костелі Пресвятої Трійці у Затурцях на Волині освятив пам’ятну дошку депутату Сергію Мартиняку, коштом якого проведено зовнішній ремонтн храму;
2021	- єпископ Броніслав Бернацький та архієпископ Мечислав Мокшицький консекрували костел св. Миколая (санктуарій Матері Божої Салетинської) у Лановичах на Львівщині;
Następna data: październik, 09
1705	- первісний костел св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії у Мельниці на Волині консекрував єпископ Олександр Виговський;
1718	- єпископ-помічник Львівський Фелікс Шанявський консекрував храм Пресвятої Трійці у Терновиці (Брухналі) на Львівщині;
1774	- єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький консекрував кармелітський костел св. Іллі, пророка в Луцьку;
1938	- новоспоруджений костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Литвинові на Тернопільщині освятив архієпископ Болеслав Твардовський; - новозбудований храм Воздвиження Святого Хреста у Новому Селі на Львівщині освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда;
2013	- єпископ Мар'ян Бучек освятив територію під будівництво другої частини комплексу резиденції єпископа, Курії та парафіяльного будинку у Харкові;
2021	- архієпископ Мечислав Мокшицький освятив нові вітражі Ісуса Доброго Пастиря, Пресвятої Діви Марії, св. Йосифа, бл. Целестина, св. Йоана Павла II та св. Фаустини в костелі Божого Милосердя у Львові-Рясному;

Źródło zdjęcia: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У 1831 році царська влада закрила нову каплицю в Печері, дозволивши через рік послуговуватись лише старою. Втім, згодом вдалось відновити богослужіння у новому храмі. У 30-х - 40-х роках печерськими вірянами опікувались францисканці-капуцини. 1837 року у крипті нової каплиці здійснили перше поховання - Яна Свєйковського. 1847 року було розібрано дерев'яну каплицю. Від середини ХІХст. Печеру вже обслуговували дієцезіальні священики з парафії св. Йосифа у Немирові. В її складі печерська каплиця згадується як в схематизмах Кам'янецької дієцезії, так і Луцько-Житомирської (після ліквідації першої).

У 70-х роках ХІХст. черговий власник Печери Константин Потоцький перебудував каплицю на костел, збудував будинок для органіста, придбав орган та п'ять дзвонів. Відтоді місцевими вірянами опікувався окремі немирівські священники, зокрема, оо. Франциск Чарнецький та Теофіл Ставинський, а на початку ХХ століття - о. Люціан Краєвський.

Майже три сотні римо-католиків Печери та сусідньої Даньківки на початку ХХст. вже потребували більшої святині. 1904 року коштом того ж Константина (і Яніни) Потоцьких постав мурований (з гранітних брил) костел, спроектований у псевдороманському стилі та зведений відомим київським архітектором Владиславом Городецьким, який народився у сусідньому селі Шолудьки. Храм оздобив італійський скульптор Еліо Саля, що співпрацював із Городецьким. Святиня також використовувалась як родинна усипальниця Потоцьких. Старий костел розібрали. Новий храм почергово обслуговували немірівські вікарії оо. Томаш Возницький, Владислав Щенснович, Петро Меленевський і Станіслав Доманевський, а 1914 року Печеру у схематизмі вже виділили окремо (під опікою о. Франциска Шимкова) як філію немирівської парафії.

У 1929 році печерський костел радянська влада закрила, а священників, які доїджали сюди із парафій у Самчинцях і Копіївці (оо. Фелікса Любчинського та Ігнатія Любенського) арештувала та вислала на Соловки, де вони і загинули. Органіста Йосифа Бачинського розстріляли у Вінниці. Храм спочатку використовували як склад саноторію, а пізніше облаштували у ньому санаторний клуб. Повернули святиню вже у посткомуністичні часи - 25 листопада 1993 року, першим її настоятелем став о. Григорій Томашевський. 7 листопада 2002 року костел передали у власність парафії, яка нараховує близько сотні вірян. Їх і далі обслуговують дієцезіальні священники з Немирова.