ГНІВАНЬ. Костел св. Йосифа (1903 - 1906). Санктуарій св. Йосифа (2019). Вінницька обл., Вінницький р-н

23310 Гнівань,
вул. Красіна, 17,
+380 (4355) 350-24, 348-33,
www: hnivan.omi.org.ua,
f.b.: 100013858029515

До кінця XIX століття Гнівань була маловідомим селом, проте 1870 року поблизу проклали залізну дорогу Київ-Одеса та почали розробку граніта. Це і поклало початок розвитку міста. У 1913 році Гнівань вже стала волосним центром, від 1938 була селищем міського типу, а з 1981 року є містом, в якому нині проживає понад 12 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики не мали власного костелу та відвідували споруджений 1776 року храм св. Матвія у Ворошилівці. У 1903-1906 роках у Гнівані було споруджено власний неоготичний храм за проектом Фелікса Ольшанського завдяки зусиллям о. Франциска Шимкуса на кошти о. Яна Барановського, Кароліни Ярошинської та парафіян. 14 вересня 1906 року костел освятили під титулом св. Йосифа, Обручника.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 24
1903 - у Санкт-Петербурзі помер колишній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський та Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський архієпископ-митрополит Могильовський Болеслав Клопотовський, похований на Виборзькому кладовищі;
1926 - інгрес до Луцької катедри ординарія Луцького єпископа Адольфа Шельонжека;
1957 - майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський висвячений на священника у Кракові єпископом Станіславом Роспондом;
Наступна дата: лютий, 25
2000 - архієпископ Мар'ян Яворський освятив нові стації Хресної дороги в каплиці Львівської семінарії у Брюховичах;
2020 - відбулась інавгурація в Одеській катедрі в якості ординарія єпископа-коад’ютора Одесько-Сімферопольського Станіслава Широкорадюка;

Проте зі встановленням радянської влади спочатку 1922 року конфіскували усі літургійні предмети, весною 1930 року зняли дзвони, які називались Зигмунд, Кароліна і Сигнатурка, для потреб електротехнічної промисловості, а потім і хрест (активіст Петро Євтіхов, котрий зкинув його з вежі, через тиждень помер). Остаточно храм закрили 1935 року, розташувавши у ньому гуртожиток пожежних курсів. Під час війни костел знову запрацював, але лише до приходу радянських військ. У 1958р. у храмі розмістили цех підшипникового заводу (для цього його розділили на 4 поверхи та розібрали вежу).

Парафію у Гнівані зареєстрували 26 грудня 1991 року, а костел повернули 1992 году, тоді ж і було розпочато його ремонт за проектом архітекторів Юрія Плясовиці (Вінниця) і Б. Стельмаха (Люблін, Польща). Керував роботою з відновлення храму майбутній єпископ о. Яцек Пиль OMI - це була перша реконструкція молодого священника. 14 вересня 1997 року відремонтований костел, якому повернули первинну форму, освятили. 16 березня 2019 року єпископ Леон Дубравський OFM проголосив храм дієцезіальним санктуарієм.

Парафію обслуговують ченці згромадження Місіонерів Облатів Пресвятої і Непорочної Діви Марії, тут також працюють сестри-назаретанки (згромадження Сестер Пресвятої Родини з Назарету).


ОСНОВНІ ПОДІЇ ЧИ ПУБЛІКАЦІЇ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ СВЯТИНЕЮ






Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.