ТИСОБИКЕНЬ. Костел св. Єлизавети (1999 - 2015). Закарпатська обл., Берегівський р-н

90355 Тисобикень

Вперше у документах село згадується 1230 року як Бекень. У середині ХІХст. тут проживало 64 римо- католиків, 292 греко- католиків, 186 протестантів та 11 євреїв. 25 червня 1946 року поселення перейменували на Бобове, а 1995 року - на Тисобикень. Населяє його близько 2200 мешканців.

Костел у селі було споруджено у XIII- XIV століттях, проте пізніше його перейняли протестанти. Невелика громада римо-католиків протягом століть не мала своєї святині. Будівництво власного храму розпочалось лише 1999 року (тоді наріжний камінь костелу освятив Антал Майнек), а проводилось коштом Міністерства національних ресурсів Угорщини, Мукачівської курії та інших жертводавців.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: січень, 22
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Наступна дата: січень, 23
1869 - рукоположений в священники майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Кароль Недзялковський;
1930 - номінуваний титулярним архієпископом Босфору колишній єпископ-ординарієм Тираспольський Йосиф Кесслер;
1993 - повернений храм Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях на Львівщині освятив єпископ Маркіян Трофим'як;
Джерело фотознімка: facebook.com/100001743110446

Завершилось спорудження костелу у 2015 році, коли 22 листопада його урочисто освятив той же єпископ Антал Майнек. На подвір'ї є хрест з меморіальною дошкою з викарбуваними прізвищами католицьких та реформатських священиків, які загинули в тюрмах і таборах радянської влади.

Тисобикень обслуговують францисканці (орден Братів Менших) з парафії св. Ілони у Вилоку.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.