|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
13450 Городківка,
вул. Шкільна, 40
Городківка (до 1946р. - Халаїмгородок) існувала ще у давньоукраїнські часи під назвою Китайгородок. Після знищення татаро-монголами відроджувалась як Великі Жерделі, Скоргородок та просто Городок, а від початку XVIIст. - як Халаїмгородок за прізвищем тодішніх місцевих власників. У 1880р. тут проживало 1690 мешканців, у тому числі півтисячі римо-католиків, 1900 року - 2279, нині село має майже 1100 осіб. Входило до Андрушівського району, а від 2020 року - до Бердичівського.
У 1818 році у Халаїмгородку коштом місцевого власника Дезидерія Івановського постала мурована каплиця (в джерелах помилково її будівництво приписують Міхаловському - чоловіку Фабіани Івановської, дочки Дезидерія, народженої 1810 року). Принаймні, від початку 50-х років Халаїмгородок вже був філією парафії парафії св. Антонія у Білопіллі з окремим душпастиром о. Адамом Камінським.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: червень, 17 | |
| 1746 | - костел у Корці на Рівненщині під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії консекрував єпископ-помічник Київський Йосиф Чарнецький; |
| 1753 | - храм св. Станіслава у Ходоркові на Житомирщині освятив єпископ Каетан Солтик; |
| 1906 | - новозбудований костел у Ценяві на Івано-Франківщині освятив під титулом Матері Божої Ченстоховської архієпископ Львівський Йосиф Більчевський; |
| 1989 | - майбутній єпископ-помічник Кам'янець-Подільський Радослав Змітрович у Польщі висвячений на священника єпископом Станіславом Напералою; |
| 2005 | - храм св. Альберта Хмельовського у Плебанівці на Вінничині консекрував єпископ Леон Дубравський; |
| 2006 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений костел Серця Господа Ісуса у Тамановичах на Львівщині; |
| 2015 | - Папа Римський Франциск освятив наріжний камінь нового храму св. Йоана Павла ІІ у Рівному; |
| 2017 | - архієпископ Мечислав Мокшицький консекрував санктуарій Матері Божої Фатімської у Довбиші на Житомирщині; - єпископ Леон Малий консекрував новозбудований костел cв. Антонія у Волощі на Львівщині; |
| Наступна дата: червень, 18 | |
| 1993 | - костел Пресвятого Серця Ісуса Христа у Козарівці на Вінничині консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
| 2000 | - архієпископ Мар'ян Яворський освятив наріжний камінь майбутнього костелу Воздвиження Хреста Господнього у Бродах на Львівщині; |
| 2004 | - єпископ Леон Дубравський консекрував храм Матері Божої Неустанної Допомоги в Деребчині на Вінничині; |
| 2005 | - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович у співслужінні єпископів Антала Майнека та Мілана Шашіка освятив хрест і наріжний камінь на місці будівництва костелу Матері Божої Ангельської в Ужгороді; |
| 2016 | - Державний секретар Ватикану кардинал П'єтро Паролін освятив Архідієцезіальний музей у Львівській курії; - кардинал П'єтро Паролін освятив земельну ділянку і хрест, а також заклав наріжний камінь під будівництво парафіяльного духовного центру св. Йоана Павла ІІ на південному (сокільницькому) передмісті Львова; - освячено каплицю та житлові приміщення у новозбудованій частині паллотинського осередку у Києві; |
| 2017 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив і заклав привезений із Франції наріжний камінь костелу св. Терези від Дитяти Ісуса у Львові-Брюховичах; |
І Дезидерій Івановський, і після його смерті дружина Клара прагнули перебудувати каплицю у Халаїмгородку на костел, проте царська влада не надавала дозволу. Клара Івановська поставила біля каплиці та освятила пам'ятний знак померлому 1844 року чоловіку й померлій 1848 року дочці Фабіані. 1859 року померла і вона, заповівши своєму сину, письменнику та публіцисту, представнику української школи в польській літературі Євстахію Івановському таки збудувати костел. Проте Євстахію теж не вдалось отримати дозвіл на спорудження храму. Він помер 1903 року та був похований у Білопіллі, і, не маючи дітей, заповів маєтності Жмігродським (правнукам своєї сестри Фабіани) разом із зобов'язанням все таки збудувати святиню.
Завдяки послабленню політичного тиску на католиків латинського обряду у першій половині ХХст. Жмігродські отримали дозвіл на будівництво мурованого костелу у Халаїмгородку та 1910 року розпочали його. Будівничий Е. Яблонський, технолог А. Ходак та білопільський адміністратор о. Станіслав Гурський завершили спорудження храму 1913 року (конструкція святині дозволяє припустити, що в її складі в якості пресбітерію залишили первісну каплицю чи її частину). Костел отримав дзвіницю із трьома дзвонами, найбільший з яких був вагою 150 кг. Принаймні, від 1920 року Халаїмгородок, формально залишаючись білопільською філією, вже був виділений в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії як окрема парафія, яку обслуговували адміністратори о. Владислав Маньке (спочатку) та Станіслав Борецький (потім).
У 1935 році святиню у Халаїмгородку закрили, забравши її під сільський клуб. А пізніше вона стала колгоспною коморою. Під час ІІ св. війни костел знову запрацював, ним тривалий час до наступного закриття у 1959-1961рр. опікувався о. Йосиф Козинський. 1989 року храм повернули місцевим римо-католикам, які за свої кошти та завдяки зусиллям о. Амброзія Міцкевича здійснили його ремонт.
Парафію обслуговують дієцезіальні священники з парафії св. Власа єп. мч. в Андрушівці.
Головна сторінка