JEMILCZYNE (Międzyrzec). Kościół p.w. św. Mateusza Ap. / Najświętszej Maryi Panny Neustającej Pomocy (1908 - 1909). Żytomierski obw., Zwiahelski r-n

11200 Ємільчине,
вул. Миру, 69,
+380 (4149) 212-82,
f.b.: 719002846723064

Межирічка вперше згадується письмово 1585 роком. Від 1812 року містечко належало Федору Уварову, який перейменував його на Емільчин(о) на честь доньки Емілії. З 1923 року - районний центр, 1944 року перейменоване на Ємільчине, з 1957 року - селище (міського типу), 2020 року перейшло до Звягельського району. 1906 року тут проживало 1835 мешканців, нині - близько 6600 осіб.

Католики латинського обряду Емільчина належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Звягелі. У схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії 1830-1831 років є згадка про якусь емільчинську каплицю у складі цієї парафії, проте вже, принаймні, 1852 року вона відсутня. У 1908-1909 роках коштом місцевих вірних у містечку завдяки зусиллям звягельського настоятеля о. Владислава Ляховича збудували мурований храм.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: kwiecień, 20
2019	- в Кольчугині у Криму біля костелу Успіння Пресвятої Діви Марії відкрили лапідарій німецьких надгробних плит з неіснуючих нині кладовищ;
Następna data: kwiecień, 21
1405	- частину Львівської катедри освятив єпископ Матей з Перемишля;
1639	- храм св. Мартина у Новому Місті на Львівщині та вівтарі освятив єпископ Я. Замойський;
1731	- єпископ-ординарій Луцький Стефан Рупневський помер у Торчині, його поховано в єзуїтському костелі свв. Ап. Петра і Павла у Кракові;
1990	- освятили повернений костел cв. Антонія у Лосячі на Тернопільщині;
1992	- повернений костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Золотому Потоці на Тернопільщині освятив єпископ Маркіян Трофим'як;

Схематизми Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи із другого десятиліття ХХст., подають костел в Емільчині під титулом Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги. У 1911 році емільчинська спільнота вірян разом із римо-католиками сусідніх сіл виділилась із звягельської парафії та перед І світовою війною, нараховуючи понад три з половиною тисячі осіб, обслуговувалась адміністратором о. Станіславом Ганським. Від 1921 року емільчинську парафію, чисельність якої збільшилась до понад чотирьох з половиною тисяч вірних, адміністрував о. Василь Сьцісло.

У 1934 році радянська влада відібрала в емільчинських римо-католиків їхній костел та стала використовувати його як складське приміщення, проте, ймовірно, під час ІІ світової війни він знову запрацював як культова споруда. Протягом 40-х - 50-х років храм знову намагались зачинити, а спільноту - розпустити, але вдалось це зробити лише 1961 року. Святиня черговий раз стала складом. У 1989 році римо-католикам Ємільчиного повернули їхній костел, який вони освятили під титулом св. Ап. Матвія. 20 вересня 2009 року відбулося відзначення 100-річчя храму за участю єпископа Станіслава Широкорадюка OFM, а 21 вересня 2024 року святкування 115-річчя костелу очолив єпископ Олександр Язловецький.