|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
11571 Березневе,
вул. Центральна, 1
Поселення, яке отримало назву від річки Уж (в давнину - Уша), у літописах згадується у 1150 і 1151 роках під іменем Ушска або Ушеска, а перші документальні згадки про Ушомир датуються кінцем XVII століття. У другій половині XVIIIст. був містечком та налічував близько півтисячі мешканців, 1866 року - 1731, 1906 року - 2282, а нині є селом із населенням понад 1300 осіб.
Ймовірно, що засноване 1921 року село Березневе, яке 1960 року увійшло до відомого від 1818 року села Пугачівка, колись було частиною Ушомира.
Перший (дерев'яний) костел в Ушомирі споруджено 1767 року коштом заможної родини Дубровських. 1781 року Анна Дубровська передала цей храм кармелітам разом із фундованим нею (та іншими членами родини) фінансовим забезпеченням його діяльності. Був невеликим, мав титул св. Анни і три вівтарі.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: luty, 12 | |
| 2012 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Снятині на Івано-Франківщині відкрив та освятив Благодійний центр бл. с. Марти Вєцкої; |
| Następna data: luty, 14 | |
| 2020 | - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація; |
У 1810 році кармеліти збудували новий монастир (теж дерев'яний), проте 1832 року царська влада ліквідувала монастир, а костел став лише парафіяльним, яким він, зрештою, і був від 1793 року. Варто зауважити, що із чиєїсь 'легкої руки' ця святиня та її наступниця помилково отримали титул Воздвиження Святого Хреста, який жодного стосунку до Ушомира не має.
Мурований костел в Ушомирі постав у 1844-1847 роках коштом місцевого власника Миколая Нововейського і був освячений під титулом св. Миколая генеральним вікарієм Луцько-Житомирської дієцезії о.-прелатом Станіславом Ловецьким. У 70-х роках парафія, охоплюючи не один десяток сусідніх населених пунктів, налічувала понад чотири тисячі вірних, обслуговувалась адміністратором о. Людвиком Козловським та мала філіальну каплицю в Ягодинці і цвинтарні у чотирьох селах. В наступні роки: 1889р. - о. Стефан Шпилевський, п'ять з половиною тисяч вірян; 1906р. - о. Адольф Петкевич, понад 7800 парафіян; початок 20-х років - оо. Йосиф Бенецький і Сигізмунд Хмельницький, понад 8000 римо-католиків.
Востаннє парафія в Ушомирі, як і інші на теренах, що стали частиною Радянського Союзу, згадується у схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії за 1925 рік. Костел функціонував до 40-х років. З часом став будинком-інтернатом для дітей з важкими вадами розвитку, який пізніше перепрофілювали на психоневрологічний будинок-інтернат для жінок.
На початку 90-х років ушомирськими римо-католиками опікувався о. Амброзій Міцкевич із Бердичева, а нині - душпастирі із Коростеня. Богослужіння відбуваються в помешканнях парафіян.
Strona główna