|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
11000 Олевськ
Назву міста пов’язують з іменем Овруцького князя деревлян Олега Святославовича, який наприкінці Xст. заснував Олегове городище (Олегеск, Олегськ та потім Олевськ). В документах Олевськ вперше зустрічається 1488 року. 20 вересня 1641 року отримав магдебурзьке право, а 1796 року став волосним центром з населенням 472 осіб. 1870 року тут проживало 1292 мешканців, 1889 року - 2000, нині - понад 10 тисяч. Статус міста - з 2003 року, був райцентром, а від 2020 року входить до Коростенського району.
Перший храм під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Олевську фундував 25 січня 1669 року місцевий власник Йосиф Кароль Немірич - перший католик у цій родині. При цьому пожертвувані села мали забезпечити не тільки спорудження храму, але й монастиря кармелітів та їх діяльність. Наступного року кармеліти офіційно прийняли цю фундацію та розпочали тут служіння, збудувавши свій дерев'яний костельно-монастирський комплекс.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: luty, 13 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: luty, 14 | |
| 2020 | - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація; |
Проте після смерті фундатора 1680 року родина Немірічів іменем його малолітнього сина Еліаша Олександра протягом тривалого часу намагалась через суд позбавити кармелітів пожертвуваного їм майна. Замирення наступило лише на початку наступного століття. Вже дорослий син фундатора 1712 року збудував черговий дерев'яний храм замість зруйнованого, а кармеліти продовжили служіння в Олевську. Третій костел постав наприкінці 50-х - на початку 60-х років, але вже не зі соснового дерева, як два попередні, а з дубового, і мав аж 5 вівтарів та орган.
У 1804 році в Олевську кармеліти розпочали будівництво четвертої (мурованої) святині. 1832 року царський уряд монастир ліквідував, а костел став лише парафіяльним, яким, власне, і був раніше. Від середини цього століття храм вже згадується під титулом Воздвиження Хреста Господнього (можливо, що старий титул замінили після будівництва мурованої культової споруди). 1868 року ця святиня згоріла, богослужіння перенесли до цвинтарної каплиці. П'ятий (і знову дерев'яний) костел в Олевську збудували та освятили 1877 року коштом єпископа-помічника Луцько-Житомирського Людвика Бринка, який помер ще 1874 року. На той час парафія налічувала понад 1400 вірян, мала окрім цвинтарної п'ять каплиць, зокрема у Радовелі, Рокитному і Юровому та обслуговувалась о.-бернардином о. Климентієм Романовським.
Перед І світовою війною та в першій половині 20-х років парафія нараховувала понад чотири тисячі вірних і мала філію у Томашгороді. Від 1921 року парафію обслуговував адміністратор парафії Пресвятої Трійці у Веледниках о. Болеслав Жилінський, якого у другій половині 20-х років радянська влада арештувала та ув'язнила. Храм не зберігся (час та обставини його руйнування невідомі). 1990 року місцеві римо-католики пристосували звичайний будинок під каплицю, яку 16 червня того ж року освятив під титулом Воздвиження Хреста Господнього майбутній єпископ о. Ян Пурвінський. А в 2001-2008 роках збудували мурований костел, який 23 травня 2009 року консекрував теж під титулом Воздвиження Хреста Господнього єпископ Станіслав Широкорадюк за дорученням єпископа Пурвінського.
Strona główna